ОБЛИЧЧЯ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

кров уда́рила в лице́ (в обли́ччя, до лиця́ і т.ін.) кому і без додатка.

Хто-небудь перебуває в стані сильного хвилювання, збудження і т.ін. Приклади

Марії в обличчя вдарила кров, зіниці стали великі, як дві чорні пасльони (А. Головко)
Остапові вдарила кров до лиця. Несила йому слухати синові речі (К. Гордієнко)
Серце [Сеспеля] переповнилось радістю, в лице вдарила гаряча кров, очі засяяли (Ю. Збанацький)

лице́ (обли́ччя) гори́ть ([аж] паши́ть і т.ін.) чиє, у кого, від чого і без додатка.

чим. Чийсь вигляд виражає якісь почуття, переживання і т.ін. Приклади

Від співу дівчина зашарілась, обличчя її пашіло пристрастю, вогнем (В. Минко)
То говорив Грицько… Очі в нього грали, лице радісно пашіло (Панас Мирний)
Лице її горітиме іншими хвилюваннями: тут! Все сталося тут (О. Гончар)

Хтось почервонів, дуже червоний з якоїсь причини. Приклади

Зачує кроки Юхимові.., тоді кинеться враз, лице її заливає кров — аж пашить лице (А. Головко)
Хоч лице її горіло від сорому, серце радісно тріпало в грудях (М. Коцюбинський)
У Галі лице горіло.. Василь, прижмурившись, прикро подивився.— Де це ти так розпалилася? (Панас Мирний)

ма́ти своє́ обли́ччя.

Відрізнятися від інших подібних предметів, явищ і т.ін.; бути оригінальним. Приклади

Сувенір, присвячений українському селу та сільській місцевості, має своє обличчя (З газети)

[аж] кров ки́нулася до обли́ччя (в обли́ччя, в лице́ і т.ін.) кому.

Хто-небудь раптово почервонів. Приклади

Настя зірвалася з лави. Кров кинулась їй в лице, залила його аж до хустки (М. Коцюбинський)
Софія знала добре той дзвінок, він вразив її, аж кров кинулась їй до обличчя (Леся Українка)

плюва́ти / плю́нути (наплюва́ти) в обли́ччя (в лице́, в пи́ку і т.ін.) кому.

Виявляти зневагу, презирство до кого-небудь; ображати, принижувати когось. Приклади

— Німці в пику плюють, а я витрусь рукавом і знову зуби скалю (І. Цюпа)
— Це не критика, а наклеп,— сказав Максим.— Мені плюють в обличчя, а я повинен усміхатися! (М. Зарудний)

ки́дати / ки́нути в о́чі (в обли́ччя і т.ін.) кому.

Говорити відкрито, відверто, сміливо. Приклади

Підмайстрі виступали один за одним. Одні сміливо кидали майстрам у вічі свої обвинувачення (З. Тулуб)

пока́зувати (відкрива́ти) / показа́ти (відкри́ти) спра́вжнє (ді́йсне) обли́ччя.

Відкривати, давати можливість відчути справжні погляди, наміри, риси характеру і т.ін. Приклади

Я порішив чекати доказів своєї правоти.. Ждати довелося недовго. Ванновський скоро показав своє дійсне обличчя (Г. Хоткевич)
— Годі! — прошепотів я крізь зуби.— Кричиш? Ось ти й показав своє справжнє обличчя! — мало не плачучи, мовила Настка (П. Автомонов)

у лице́ (в обли́ччя).

зі сл. зна́ти і под. Зовні, за зовнішнім виглядом. Приклади

Декотрих з них [бійців] Блаженко знав у обличчя, більшість була незнайома (О. Гончар)

зі сл. говори́ти і под. Прямо, безпосередньо комусь, відверто і т.ін. Приклади

Коли їй у лице говорять образливі речі, то лиш сміється (Г. Хоткевич). Хотів [Отто] кинути Таубенфельдові в лице якесь їдке слово (Ю. Бедзик)
— Зрадник! Хай йому скажуть се у лице! Тоді побачать… (М. Коцюбинський)

кров залива́є / залила́ обли́ччя (лице́) кому.

Хто-небудь червоніє від чогось. Приклади

Зачує кроки Юхимові до клуні. Тоді кинеться враз, лице їй заливає кров (А. Головко)
Богдан відчув, як жарка кров вогнем заливає йому обличчя.. Ти син репресованого, син людини, яку названо ворогом народу (О. Гончар)

не уда́рити лице́м (обли́ччям) у грязь (у боло́то) перед ким і без додатка.

Показати себе в чому-небудь з кращого боку; не осоромитися. Приклади

[Тиберій:] Давайте ж не вдарим лицем в болото і заспіваємо яку-небудь кантату (М. Кропивницький)
Природний артист, дотепний співрозмовник, до того ще й бандурист і непоганий співак, він мобілізував усі свої мистецькі здібності, щоб не вдарити обличчям у грязь перед високими панами (С. Добровольський)
Чумак ловко сів у сідло. (Хоч тут не вдарив лицем у грязь! — майнула думка┌33149) (А. Головко)

[аж] міни́тися / переміни́тися В лиці́ (на лиці́, на обли́ччі і т.ін.).

Набувати незадоволеного, часом нездорового і т.ін. виразу (обличчя) у зв'язку з чим-небудь; переживати, нервувати, червоніти, бліднути і т.ін. Приклади

Шестірний перемінився в лиці — поблід, задрижав і, одвернувшись від Жука, почав тихо сьорбати борщ (Панас Мирний)
[Любка:] Він її [Хведоску] очима пече, а вона аж міниться в лиці (М. Кропивницький)
Роман стояв оддалік і мінився на обличчі. Він якось чудно усміхався під вусом, слухаючи палку бесіду Семенову (М. Коцюбинський)
Махиня явно глузував з панка, допікаючи кожним словом, а той аж мінився на лиці, але не подавав виду (Олена Пчілка)
А як [Гелена] мінилася в лиці, коли сорочка перкалева згоріла в мене у руці! (Л. Костенко)

поверта́тися (оберта́тися, става́ти) / поверну́тися (оберну́тися, ста́ти) обли́ччям (лице́м) до кого--чого.

Спрямовувати свою увагу на кого-, що-небудь. Приклади

Сам Пепусовський говорив, що до села треба обернутися обличчям (М. Стельмах)
Тим відрадніше пам'ятати, що скрізь у світі є.. вірні трудящим люди, подібні Луї Арагону, що відійшов від сюрреалізму і повернувся обличчям до живого життя (М. Рильський)