ОБЛИЧЧЯ — ФРАЗЕОЛОГІЯ

кров уда́рила в лице́ (в обли́ччя, до лиця́ і т.ін.) кому і без додатка.

Хто-небудь перебуває в стані сильного хвилювання, збудження і т.ін. Приклади
  • Марії в обличчя вдарила кров, зіниці стали великі, як дві чорні пасльони (А. Головко)
  • Остапові вдарила кров до лиця. Несила йому слухати синові речі (К. Гордієнко)
  • Серце [Сеспеля] переповнилось радістю, в лице вдарила гаряча кров, очі засяяли (Ю. Збанацький)

лице́ (обли́ччя) гори́ть ([аж] паши́ть і т.ін.) чиє, у кого, від чого і без додатка.

чим. Чийсь вигляд виражає якісь почуття, переживання і т.ін. Приклади
  • Від співу дівчина зашарілась, обличчя її пашіло пристрастю, вогнем (В. Минко)
  • То говорив Грицько… Очі в нього грали, лице радісно пашіло (Панас Мирний)
  • Лице її горітиме іншими хвилюваннями: тут! Все сталося тут (О. Гончар)
Хтось почервонів, дуже червоний з якоїсь причини. Приклади
  • Зачує кроки Юхимові.., тоді кинеться враз, лице її заливає кров — аж пашить лице (А. Головко)
  • Хоч лице її горіло від сорому, серце радісно тріпало в грудях (М. Коцюбинський)
  • У Галі лице горіло.. Василь, прижмурившись, прикро подивився.— Де це ти так розпалилася? (Панас Мирний)

ма́ти своє́ обли́ччя.

Відрізнятися від інших подібних предметів, явищ і т.ін.; бути оригінальним. Приклади
  • Сувенір, присвячений українському селу та сільській місцевості, має своє обличчя (З газети)

[аж] кров ки́нулася до обли́ччя (в обли́ччя, в лице́ і т.ін.) кому.

Хто-небудь раптово почервонів. Приклади
  • Настя зірвалася з лави. Кров кинулась їй в лице, залила його аж до хустки (М. Коцюбинський)
  • Софія знала добре той дзвінок, він вразив її, аж кров кинулась їй до обличчя (Леся Українка)

плюва́ти / плю́нути (наплюва́ти) в обли́ччя (в лице́, в пи́ку і т.ін.) кому.

Виявляти зневагу, презирство до кого-небудь; ображати, принижувати когось. Приклади
  • — Німці в пику плюють, а я витрусь рукавом і знову зуби скалю (І. Цюпа)
  • — Це не критика, а наклеп,— сказав Максим.— Мені плюють в обличчя, а я повинен усміхатися! (М. Зарудний)

ки́дати / ки́нути в о́чі (в обли́ччя і т.ін.) кому.

Говорити відкрито, відверто, сміливо. Приклади
  • Підмайстрі виступали один за одним. Одні сміливо кидали майстрам у вічі свої обвинувачення (З. Тулуб)

пока́зувати (відкрива́ти) / показа́ти (відкри́ти) спра́вжнє (ді́йсне) обли́ччя.

Відкривати, давати можливість відчути справжні погляди, наміри, риси характеру і т.ін. Приклади
  • Я порішив чекати доказів своєї правоти.. Ждати довелося недовго. Ванновський скоро показав своє дійсне обличчя (Г. Хоткевич)
  • — Годі! — прошепотів я крізь зуби.— Кричиш? Ось ти й показав своє справжнє обличчя! — мало не плачучи, мовила Настка (П. Автомонов)

у лице́ (в обли́ччя).

зі сл. зна́ти і под. Зовні, за зовнішнім виглядом. Приклади
  • Декотрих з них [бійців] Блаженко знав у обличчя, більшість була незнайома (О. Гончар)
зі сл. говори́ти і под. Прямо, безпосередньо комусь, відверто і т.ін. Приклади
  • Коли їй у лице говорять образливі речі, то лиш сміється (Г. Хоткевич). Хотів [Отто] кинути Таубенфельдові в лице якесь їдке слово (Ю. Бедзик)
  • — Зрадник! Хай йому скажуть се у лице! Тоді побачать… (М. Коцюбинський)

кров залива́є / залила́ обли́ччя (лице́) кому.

Хто-небудь червоніє від чогось. Приклади
  • Зачує кроки Юхимові до клуні. Тоді кинеться враз, лице їй заливає кров (А. Головко)
  • Богдан відчув, як жарка кров вогнем заливає йому обличчя.. Ти син репресованого, син людини, яку названо ворогом народу (О. Гончар)

не уда́рити лице́м (обли́ччям) у грязь (у боло́то) перед ким і без додатка.

Показати себе в чому-небудь з кращого боку; не осоромитися. Приклади
  • [Тиберій:] Давайте ж не вдарим лицем в болото і заспіваємо яку-небудь кантату (М. Кропивницький)
  • Природний артист, дотепний співрозмовник, до того ще й бандурист і непоганий співак, він мобілізував усі свої мистецькі здібності, щоб не вдарити обличчям у грязь перед високими панами (С. Добровольський)
  • Чумак ловко сів у сідло. (Хоч тут не вдарив лицем у грязь! — майнула думка┌33149) (А. Головко)

[аж] міни́тися / переміни́тися В лиці́ (на лиці́, на обли́ччі і т.ін.).

Набувати незадоволеного, часом нездорового і т.ін. виразу (обличчя) у зв'язку з чим-небудь; переживати, нервувати, червоніти, бліднути і т.ін. Приклади
  • Шестірний перемінився в лиці — поблід, задрижав і, одвернувшись від Жука, почав тихо сьорбати борщ (Панас Мирний)
  • [Любка:] Він її [Хведоску] очима пече, а вона аж міниться в лиці (М. Кропивницький)
  • Роман стояв оддалік і мінився на обличчі. Він якось чудно усміхався під вусом, слухаючи палку бесіду Семенову (М. Коцюбинський)
  • Махиня явно глузував з панка, допікаючи кожним словом, а той аж мінився на лиці, але не подавав виду (Олена Пчілка)
  • А як [Гелена] мінилася в лиці, коли сорочка перкалева згоріла в мене у руці! (Л. Костенко)

поверта́тися (оберта́тися, става́ти) / поверну́тися (оберну́тися, ста́ти) обли́ччям (лице́м) до кого--чого.

Спрямовувати свою увагу на кого-, що-небудь. Приклади
  • Сам Пепусовський говорив, що до села треба обернутися обличчям (М. Стельмах)
  • Тим відрадніше пам'ятати, що скрізь у світі є.. вірні трудящим люди, подібні Луї Арагону, що відійшов від сюрреалізму і повернувся обличчям до живого життя (М. Рильський)