ОБЛИЧЧЯ — СЛОВОВЖИВАННЯ

Правильніше: на обличчі (на лиці, на виду) засяяла усмішка

Правильніше: щоки (лиця) паленіють (пашать, жаріють); обличчя (лице) пашить (паленіє, жаріє)

Правильніше: обличчя

Правильніше: усміх опромінив обличчя

Правильніше: пожоване обличчя

Правильніше: показати ослячі вуха

Правильніше: з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було

Правильніше: з виразу обличчя

Правильніше: нові особистості у політиці

Правильніше: обличчя

Правильніше: кров шугонула в обличчя

Правильніше: решетом не накрити; як не лусне

Правильніше: пашить обличчя

Правильніше: мати своє лице (обличчя)

Правильніше: наче з воску виліплене обличчя

Коли йдеться про моральні якості людини, про її духовні, творчі особливості, норми поведінки, а також про характерні риси, що виявляються у вигляді чогось (міст, сіл, заводів та ін.), найчастіше вживається слово обличчя в переносному значенні. Наприклад: «З однотомників видно, як формувалося творче обличчя кожного поета, його художні засоби, манера письма, поетичне мислення». (А. Малишко.) «За останні десятиріччя змінилося обличчя стародавнього українського міста Львова». (З газети.)
В усному мовленні інколи в переносному значенні замість слова обличчя безпідставно вживають облік. Тим часом слово облік в українській мові має зовсім іншу семантику (означає систему реєстрації певних груп населення, народногосподарських цінностей та ін.). «На перший план висуваються питання організації народного господарства, обліку і контролю, управління виробництвом». (З журналу.) «У Стародавньому Римі облік населення називали цензом. Римські громадяни, яких переписували цензори, мусили підкріплювати свої відповіді клятвою». «На Русі облік населення вели ще за ординських часів — щоб стягати данину. В XVII столітті одиницею оподаткування стало господарство («двір»), звідси назва — подвірний перепис». (З журналу.)

1. Не раз натрапляв у текстах на слово облік у розумінні «обличчя». Чи правомірне таке вживання?
Коли йдеться про моральні якості людини, її духовні, творчі особливості, норми поведінки, а також про найхарактерніші ознаки предмета, явища, що виражають його суть, користуються іменником обличчя в переносному значенні: «Обличчям будь-якого театру є його репертуар» (з журналу); «Врубель Врубелем, а ти мені покажи власне обличчя» (Юрій Збанацький).
Часом в усному мовленні, а то й на письмі замість лексеми обличчя безпідставно вживають облік. Адже слово облік в українській мові має іншу семантику (означає систему реєстрації певних груп населення, народногосподарських цінностей тощо). «Чекати бульдозера неможливо, почнуться польові роботи, кожні робочі руки будуть на обліку» (Микола Руденко); «Різне нафтове устаткування (на промислі), що валялося скрізь без догляду й обліку, складалося в купи» (Олесь Донченко). Від облік походять обліковець, обліковий, облікувати і т. ін.
2. Чи синонімічні іменники обличчя й лице?
Збігаються в значенні «передня частина голови» та в переносному «загальний вигляд, обриси чогось». Тільки лице вживається в розумінні «верхній, зовнішній бік предмета» (протилежне спід): на лице, з лиця. І тільки обличчя, коли мовиться про моральні якості людини, про її духовні, творчі особливості, норми поведінки. В усному мовленні інколи замість обличчя безпідставно вживають облік. Тим часом облік в українській мові має зовсім іншу семантику (означає систему реєстрації певних груп населення, народногосподарських цінностей тощо).
3. Юридичне лице
У одній з радіопередач на правознавчу тему було заявлено: «Він має статус юридичного лиця». Російській лексемі лицо в юридичному та граматичному значенні в українській мові відповідає не лице, а особа. Тому треба писати і казати: «дієслово в формі першої особи однини; він має статус юридичної особи».

Правильніше: творче обличчя

«У постаті головного героя роману перед нами постає облік нашого сучасника», — читаємо в рецензії на художній твір і не можемо зійти з дива: про який це облік пише рецензент? Адже цей іменник, що походить від дієслів облічувати, облічити, має в українській мові точне значення: «Скільки ще не взято на облік самостійних груп, які боролися з окупантами, але не знали, як зв'язатися з іншими підпільниками» (Ю. Яновський); «В артілі добре організовано облік і зберігання кормів» («Колгоспник України»).
Рецензент механічно переніс в український текст російське слово, не зваживши на те, що це слово є також в українській мові, тільки з іншим значенням. У цьому не було ніякої потреби, бо українська мова має досить відповідників до російського слова облик: обличчя («Таке обличчя нашого сьогоднішнього села»), образ («Бережучи свій національний образ...» — Б. Грінченко), застарілі подоба («Фабрика швидко стратила свою опрятну і празничну подобу». — І. Франко) й лик («Узяла на себе лик прудкого хлопчика». — Марко Вовчок).
Узявши з цих синонімів той, що найбільше підходить до змісту фрази, рецензент міг би написати: «У постаті головного героя... виникає образ нашого сучасника».

Правильніше: обличчя, образ, подоба, лик

Правильніше: Образ, обличчя нашого сучасника

Правильніше: Творче обличчя актора

Правильніше: по обличчю

Правильніше: не ударити обличчям у болото

Правильніше: змінитися на обличчі (на лиці, на виду); змінитися з лиця (з виду)

Правильніше: дати ляпаса (ляща, поличника); ударити по обличчі (по лиці)