ЛІКОТЬ — ФРАЗЕОЛОГІЯ | Горох — українські словники

показа́ти, почо́му лі́коть ква́ші.

Довести свою здатність, спроможність і т.ін. у чому-небудь. Приклади

— Бачиш, виграли страйк… Показали Гельці, почому лікоть кваші… (І. Муратов)

Один біля одного; поруч. Приклади

Твердохліб зрадів, знайшовши у натовпі Сміливця. Тепер вони трималися лікоть в лікоть, щоб не загубитися (А. Хижняк)

Мати чиюсь підтримку, допомогу. Приклади

чу́ти плече́ і лі́коть кого. Перон тече людським потоком мимо. Та чує кожен з трьох плече і лікоть побратима (П. Дорошко)
[Дремлюга:] Головне — щоб в тебе вірили. А коли не відчуваєш плеча, то й світ тобі не раз галушкою здасться (О. Корнійчук)

Взаємна підтримка, вірність у дружбі, товаришуванні і т.ін. Приклади

Колективізм, чуття ліктя, воля, без чого неможлива жодна спортивна перемога,— ці супутники спорту стали і нашими спутниками в житті (З газети)

Оцінювати, характеризувати і т.ін. кого-, що-небудь із свого погляду, за власними критеріями, суб'єктивно. Приклади

мі́ряти на свою́ ку́цу мі́рку. — От не люблю, коли баби починають усе на свою куцу мірку міряти (М. Стельмах)
Вона всіх людей міряла своєю міркою і, сама нездатна на підлість, не допускала її і в інших людях (В. Собко)
змі́рити свої́м лі́ктем. Один мій вчинок своїм ліктем змірив І мовиш: Всякий це розчовпа (І. Франко)
— Він отак скоса глянув на ваші ніжки… ото знаєте, коли ви на стільця стаєте папери з шафи діставати. Я теж, каюсь, грішу іноді. — Ви все міряєте на свій аршин (В. Підмогильний)
Петро Петрович… з посмішкою сказав: — Левицький, не міряй на свій аршин. У тебе всі корисні думки вилітають у дірку в капелюсі (П. Панч)
Як він, цей брудний, підлий Боровик, сміє міряти всіх людей на свій аршин? (В. Собко)
— Що тут замішаний мужик — для мене це факт безперечний. — На свій аршин не міряй (А. Головко)

Виявляти велику досаду, шкодуючи з якого-небудь приводу; жалкувати. Приклади

Катря йому законна дружина, все старе давно минулося й більше не повернеться. Хай шаленіє Соломія та кусає собі лікті (В. Кучер)
Багатії вже й лікті кусають, що мене обрали [головою сільради], та пізно (Ю. Збанацький)
— Ех, Зіньку, Зіньку,— зітхнув сторож.— Допарубкуєтесь ви, що проґавите Тетяну. Будете кусати лікті (С. Добровольський)