ЛІКОТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

лі́коть

іє. *el-, *ol- «згинати»;
споріднене з лит. alkū́nė, лтс. ęlkuone, ęlkūne, èlks «тс.», ęlkuons, ęlkuonis «згин», прус alkunis «лікоть», лит. úolektis (чол. р.), uolektìs (жін. р.) «лікоть, ліктьова кістка», лтс. uôlekts «лікоть», прус. woltis «передпліччя», гр. ἄλαξ «передпліччя, лікоть», ὠλένη «тс·», лат. ulna «лікоть», гот. aleina, двн. elina «тс.», вірм. olok’ «гомілка», дірл. uilenn «кут», кімр. elin «лікоть», дінд. aratníḥ «тс.»;
псл. *olkъtь «лікоть»;
р. ло́коть, бр. ло́каць, др. локъть, п. łokieć, ч. loket, слц. lakeť, вл. łochć, нл. łokś, полаб. lüťit, болг. ла́кът, м. лакот, схв. лȃкат, слн. láket, [lakȃt], стсл. лакъть;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лікте́ви́й
ліктьови́й
ло́кіть «лікоть»
ло́коть
локтьови́й
ло́хот
ло́хоть «тс.»
надліктьови́й
підлокі́тє «вид підставки»
підлокі́тник «бильце крісла»
підлоко́тник «лутка у вікні»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ло́каць білоруська
ла́кът болгарська
łochć верхньолужицька
olok' «гомілка» вірменська
aleina готська
ἄλαξ «передпліччя, лікоть» грецька
ὠλένη «тс·» грецька
elina «тс.» давньоверхньонімецька
aratníḥ «тс.» давньоіндійська
uilenn «кут» давньоірландська
локъть давньоруська
*el- індоєвропейська
*ol- «згинати» індоєвропейська
elin «лікоть» кімрська
ulna «лікоть» латинська
ęlkuone латиська
ęlkūne латиська
èlks «тс.» латиська
ęlkuons латиська
ęlkuonis «згин» латиська
alkunis «лікоть» латиська
uôlekts «лікоть» латиська
alkū́nė литовська
úolektis (чол. р.) литовська
uolektìs «лікоть, ліктьова кістка» литовська
лакот македонська
łokś нижньолужицька
lüťit полабська
łokieć польська
*olkъtь «лікоть» праслов’янська
woltis «передпліччя» прусська
ло́коть російська
лȃкат сербохорватська
lakeť словацька
láket словенська
lakȃt словенська
лакъть старослов’янська
loket чеська

арши́н

запозичення з тюркських мов;
тур. arsın, [aršun], аз. тат. каз. узб. башк. аршын походить від перс. äräš «лікоть (міра довжини в 15–16 вершків)», що має зв’язок з дперс. arašnīš «тс.», спорідненим з гр. ὠλένη «лікоть», псл. *olkъtь, укр. лікоть;
р. болг. м. арши́н, бр. аршы́н, п. arszyn, ч. aršin, слц. слн. aršín, схв. àршин;
Фонетичні та словотвірні варіанти

аршинъ (XVI ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
аршын азербайджанська
аршын башкирська
аршы́н білоруська
арши́н болгарська
ὠλένη «лікоть» грецька
arašnīš «тс.» давньоперська
аршын казахська
арши́н македонська
äräš «лікоть (міра довжини в 15--16 вершків)» перська
arszyn польська
*olkъtь праслов’янська
арши́н російська
àршин сербохорватська
aršín словацька
aršín словенська
аршын татарська
arsın турецька
аршын узбецька
лікоть українська
aršin чеська
aršun ?

злако́тниця «нижня лутка вікна»

мається на увазі можливість опертися па лутку ліктями (пор. р. облокоти́ться);
пов’язане з лі́коть (на Поліссі – ло́коть);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
лі́коть (на Поліссі -- ло́коть) українська

ло́но «груди; живіт, утроба (як cимвол материнства)»

псл. lono «статеві органи; нижня частина живота; поділ; місце від живота до колін (у сидячої людини); оберемок»;
задовільної етимології не має;
найвірогіднішим є первісний зв’язок з ležati «лежати», lože «ложе» через вихідну форму *log-sno «лежання», пов’язану з псл. lоgъ «низина, долина, лог», ložesno, (мн.) ložesna ‹ *logesnā «місце, де знаходиться плід, матка»;
спрощення групи приголосних аналогічне зміні псл. luna ‹ *louksnā;
менш обгрунтовані спроби виведення з *lok-s-no від іє. *lek- «вигинати, гнути» (Фасмер II 517; Schuster-Šewc 775–776; Младенов 279; Mikkola BB 22, 246; Walde–Hofm. I 761), з *lok-no від балтосл. *lek- «летіти, скакати» (Vaillant Gr. comp. I 93, IV 584), з *lopno «пола одягу», пов’язаного з псл. Іорuхъ, lopata, з *lotno, спорідненого з дінд. aratníḥ «лікоть» (Mikkola Ursl. Gr. I 127);
непереконливе зіставлення з лі́коть, р. ло́коть (у південнослов’янських мовах було б ла-), з дісл. leggr «нога, ляжка, плечова кістка» (Reichelt KZ 46, 349);
р. ло́но «груди; живіт, утроба; [коліна]», бр. ло́на «лоно», [ло́ні] «руки, пригорщ; обійми; оберемок», др. лоно «лоно, груди, пазуха; ядро (статевий орган)», п. łono «живіт, особливо нижня його частина; груди; коліна; обійми; оберемок», ст. «статеві органи», ч. lůno «жіночі статеві органи; нижня частина живота», ст. lóno «живіт; статеві органи», слц. lóno «місце від пояса до колін у сидячої людини; жіночі статеві органи», вл. łono «лоно; оберемок», нл. łono «нижня частина живота, груди; оберемок», полаб. lönü «лоно; обійми», болг. схв. ло́но, слн. lono, стсл. лоно «лоно, живіт, місце від живота до колін сидячої людини; нижня частина одягу»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ло́нє «груди»
лони́ця «лобкова кістка»
ло́ньо «тс.»
лоня «груди, лоно»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*lek- «летіти, скакати» балтослов’янська
ло́на «лоно» білоруська
ло́ні «руки, пригорщ; обійми; оберемок» білоруська
ло́но болгарська
łono «лоно; оберемок» верхньолужицька
aratníḥ «лікоть» давньоіндійська
leggr «нога, ляжка, плечова кістка» давньоісландська
лоно «лоно, груди, пазуха; ядро (статевий орган)» давньоруська
*lek- «вигинати, гнути» індоєвропейська
łono «нижня частина живота, груди; оберемок» нижньолужицька
lönü «лоно; обійми» полабська
łono «живіт, особливо нижня його частина; груди; коліна; обійми; оберемок» польська
lono «статеві органи; нижня частина живота; поділ; місце від живота до колін (у сидячої людини); оберемок» праслов’янська
ležati «лежати» праслов’янська
*log-sno «лежання» праслов’янська
lоgъ «низина, долина, лог» праслов’янська
ložesno праслов’янська
*logesnā «місце, де знаходиться плід, матка» праслов’янська
lože праслов’янська
ložesna праслов’янська
lože праслов’янська
ložesna праслов’янська
lože праслов’янська
ložesna праслов’янська
lože праслов’янська
ložesna праслов’янська
luna праслов’янська
*louksnā праслов’янська
*louksnā праслов’янська
*louksnā праслов’янська
*lok-s-no праслов’янська
*lok-no праслов’янська
*lopno «пола одягу» праслов’янська
Іорuхъ праслов’янська
lopata праслов’янська
*lotno праслов’янська
ло́коть (у південнослов’янських мовах було б ла-) російська
ло́но «груди; живіт, утроба; [коліна]» російська
ло́но сербохорватська
lóno «місце від пояса до колін у сидячої людини; жіночі статеві органи» словацька
lono словенська
лоно «лоно, живіт, місце від живота до колін сидячої людини; нижня частина одягу» старослов’янська
лі́коть українська
lůno «жіночі статеві органи; нижня частина живота» чеська
lóno «живіт; статеві органи» (cn/) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України