РОЗЛЮТУВАТИ — ТРАНСКРИПЦІЯ
ЗМІСТ
[розл`утува́тие] викликати в кого-небудь стан сильного роздратування, люті; розлютитися
Інфінітив | [розл`утува́тие] | |
Однина | Множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | [розл`уту́ймо] | |
2 особа | [розл`уту́й], [розл`уту́йно] | [розл`уту́йтеи] |
Майбутній час | ||
1 особа | [розл`уту́йу] | [розл`уту́йеим], [розл`уту́йеимо] |
2 особа | [розл`уту́йеиш] | [розл`уту́йеитеи] |
3 особа | [розл`уту́йеи] | [розл`уту́йут`] |
Минулий час | ||
чол. р. | [розл`утува́ў] | [розл`утува́лие] |
жін. р. | [розл`утува́ла] | |
сер. р. | [розл`утува́ло] | |
Безособова форма | ||
[розл`уто́вано] |
[розл`утува́тие] роз'єднати що-небудь, міцно спаяне
Інфінітив | [розл`утува́тие] | |
Однина | Множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | [розл`уту́ймо] | |
2 особа | [розл`уту́й], [розл`уту́йно] | [розл`уту́йтеи] |
Майбутній час | ||
1 особа | [розл`уту́йу] | [розл`уту́йеим], [розл`уту́йеимо] |
2 особа | [розл`уту́йеиш] | [розл`уту́йеитеи] |
3 особа | [розл`уту́йеи] | [розл`уту́йут`] |
Минулий час | ||
чол. р. | [розл`утува́ў] | [розл`утува́лие] |
жін. р. | [розл`утува́ла] | |
сер. р. | [розл`утува́ло] | |
Безособова форма | ||
[розл`уто́вано] |
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.