РОЗЛЮТУВАТИ — ТРАНСКРИПЦІЯ
ЗМІСТ
[розл`утува́тие] викликати в кого-небудь стан сильного роздратування, люті; розлютитися
| Інфінітив | [розл`утува́тие] | |
| Однина | Множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | [розл`уту́ймо] | |
| 2 особа | [розл`уту́й], [розл`уту́йно] | [розл`уту́йтеи] |
| Майбутній час | ||
| 1 особа | [розл`уту́йу] | [розл`уту́йеим], [розл`уту́йеимо] |
| 2 особа | [розл`уту́йеиш] | [розл`уту́йеитеи] |
| 3 особа | [розл`уту́йеи] | [розл`уту́йут`] |
| Минулий час | ||
| чол. р. | [розл`утува́ў] | [розл`утува́лие] |
| жін. р. | [розл`утува́ла] | |
| сер. р. | [розл`утува́ло] | |
| Безособова форма | ||
| [розл`уто́вано] | ||
[розл`утува́тие] роз'єднати що-небудь, міцно спаяне
| Інфінітив | [розл`утува́тие] | |
| Однина | Множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | [розл`уту́ймо] | |
| 2 особа | [розл`уту́й], [розл`уту́йно] | [розл`уту́йтеи] |
| Майбутній час | ||
| 1 особа | [розл`уту́йу] | [розл`уту́йеим], [розл`уту́йеимо] |
| 2 особа | [розл`уту́йеиш] | [розл`уту́йеитеи] |
| 3 особа | [розл`уту́йеи] | [розл`уту́йут`] |
| Минулий час | ||
| чол. р. | [розл`утува́ў] | [розл`утува́лие] |
| жін. р. | [розл`утува́ла] | |
| сер. р. | [розл`утува́ло] | |
| Безособова форма | ||
| [розл`уто́вано] | ||
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.