ПОКУРИТЬ — ТРАНСКРИПЦІЯ

[покури́тие] палити тютюн та ін. якийсь час

Інфінітив [покури́тие]
  Однина Множина
Наказовий спосіб
1 особа   [покур’і́м], [покур’і́мо]
2 особа [покури́], [покури́но] [покур’і́т`]
Майбутній час
1 особа [покур’у́] [поуку́рием], [поуку́риемо]
2 особа [поуку́риеш] [поуку́риетеи]
3 особа [поуку́риет`] [поуку́р’ат`]
Минулий час
чол. р. [покури́ў] [покури́лие]
жін. р. [покури́ла]
сер. р. [покури́ло]

[покури́тие] попилити; покадити

Інфінітив [покури́тие]
  Однина Множина
Наказовий спосіб
1 особа   [покур’і́м], [покур’і́мо]
2 особа [покури́], [покури́но] [покур’і́т`]
Майбутній час
1 особа [покур’у́] [поуку́рием], [поуку́риемо]
2 особа [поуку́риеш] [поуку́риетеи]
3 особа [поуку́риет`] [поуку́р’ат`]
Минулий час
чол. р. [покури́ў] [покури́лие]
жін. р. [покури́ла]
сер. р. [покури́ло]

[покур’і́тие] диміти деякий час

Інфінітив [покур’і́тие]
  Однина Множина
Наказовий спосіб
1 особа  
2 особа
Майбутній час
1 особа
2 особа
3 особа [покури́т`] [покур’а́т`]
Минулий час
чол. р. [покур’і́ў] [покур’і́лие]
жін. р. [покур’і́ла]
сер. р. [покур’і́ло]

[покур’і́тие] здіймати куряву якийсь час

Інфінітив [покур’і́тие]
  Однина Множина
Наказовий спосіб
1 особа  
2 особа
Майбутній час
1 особа
2 особа
3 особа [покури́т`], [покур’і́йеи] [покур’а́т`], [покур’і́йут`]
Минулий час
чол. р. [покур’і́ў] [покур’і́лие]
жін. р. [покур’і́ла]
сер. р. [покур’і́ло]
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.