ВОРКОТИ — ТРАНСКРИПЦІЯ
[воурк’і́т] воркотун - про людину
відмінок | однина | множина |
називний | [воурк’і́т] | [воркоти́] |
родовий | [воркота́] | [воркоут`і́ў] |
давальний | [воркото́в’і], [воркоуту́] | [воркота́м] |
знахідний | [воркота́] | [воркоут`і́ў] |
орудний | [воркото́м] | [воркота́мие] |
місцевий | [воркото́в’і], [воркоуту́] | [воркота́х] |
кличний | [ворко́теи] | [воркоти́] |
[воурк’і́т] про кота
відмінок | однина | множина |
називний | [воурк’і́т] | [воркоти́] |
родовий | [воркота́] | [воркоут`і́ў] |
давальний | [воркото́в’і], [воркоуту́] | [воркота́м] |
знахідний | [воркота́] | [воркоти́], [воркоут`і́ў] |
орудний | [воркото́м] | [воркота́мие] |
місцевий | [воркото́в’і] | [воркота́х] |
кличний | [ворко́теи] | [воркоти́] |
[воркота́] муркотання
відмінок | однина | множина |
називний | [воркота́] | — |
родовий | [воркоти́] | — |
давальний | [воркоут`і́] | — |
знахідний | [воркоуту́] | — |
орудний | [воркото́йу] | — |
місцевий | [воркоут`і́] | — |
кличний | [ворко́то] | — |
[воркоут`і́тие]
Інфінітив | [воркоут`і́тие] | |
Однина | Множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | [воркоут`і́м], [воркоут`і́мо] | |
2 особа | [воркоти́], [воркоти́но] | [воркоут`і́т`] |
Майбутній час | ||
1 особа | [воркоут`і́тиему] | [воркоут`і́тиемеим], [воркоут`і́тиемеимо] |
2 особа | [воркоут`і́тиемеиш] | [воркоут`і́тиемеитеи] |
3 особа | [воркоут`і́тиемеи] | [воркоут`і́тиемут`] |
Теперішній час | ||
1 особа | [воркоучу́] | [воркоти́м], [воркотиемо́] |
2 особа | [воркоти́ш] | [воркотиете́] |
3 особа | [воркоти́т`] | [воркот`а́т`] |
Минулий час | ||
чол. р. | [воркоут`і́ў] | [воркоут`і́лие] |
жін. р. | [воркоут`і́ла] | |
сер. р. | [воркоут`і́ло] |
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.