ШУРХАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ШУ́РХАТИ

Видавати, утворювати легкий шум (див. шум¹ 1); шарудіти. Приклади

Море шипіло піною на береговому піску і шурхало мільйонами дрібних камінчиків. (М. Трублаїні)
Під чобітьми на широких – від стіни до стіни – сходах шурхав вичовганий камінь. (Л. Первомайський)
Проти базару слобідський парк. Там сьогодні, як ніколи, людно. Цокають сокири, джеркотять пилки, глухо шурхають у вправних руках гладенькі рубанки. (А. Шиян)
А листя все кружляє і спада, І стелиться, і шурхає, мов знає, Що жар його надовго пригасає. (Л. Первомайський)
Гостробородий двірник, шурхабчи по камінню мітлою, здіймав хмари куряви. (із журн.)

Швидко рухатися в різних напрямках, куди-небудь; шмигати. Приклади

Маруся, ніжачися [ніжачись] та щулячися [щулячись], як кітка, випивала запашний трунок і знов шурхала під ковдру. (Г. Хоткевич)
Тоня нишпорить оком все далі по грядці, маленькі, смагляві, в якихось роздряпинках руки її так і шурхають між стеблами та суцвіттями. (О. Гончар)
Вийшов за школу – світа [світу] не видно, сліпить очі, рве за поли, з ніг валяє. Шурхаю по коліна в наметах, спотикаюся, падаю, грузну по пояс. (С. Васильченко)
А з часом дорога зовсім пропала, бо вже ноженята шурхали, глибоко провалюючись у сніг. (І. Цюпа)

Те саме, що штрика́ти 1. Приклади

В коридорі проти грубки сидів колишній солдат з їжачком на сивій голові і шурхав кочергою в дрова. (П. Панч)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.