ЦУПКА — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЦУ́ПКА

Поцілунок.

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ЦУПКИ́Й

Який погано піддається стисканню чи розтягуванню: тугий, пружний. Приклади

Ноги грузли часом по коліно в цмоковині, цупкий комиш ламався, тріщав та бив її по лицю, плутався під ногами. (М. Коцюбинський)
Не порветься волосінь міцна, І вудлища цупкого не зламати... (М. Рильський)
Готувала [Ольга] цупкі перевесла і, коли обводила ними снопи, з усієї сили натискувала колінами. (А. Хижняк)
Викрикуючи арію з “Трубадура”, цей механічний голос вискакував з рупора, мов цупка стружка з гембля. (Ю. Шовкопляс)
Барон лежав серед потолоченої коноплі обличчям униз, у шиї в нього стирчала цупка стріла. (П. Загребельний)
Молоді дуби пахли міцно й легко цупким листом, тугою корою та ще пилом. (Є. Гуцало)
Під деревом, що ще зберегло цупкий зелений лист, стоїть Степан Чумак. (Г. Епік)
Майже щороку зав'язувалися й родили цупкі, чорняві, срібним інеєм пройняті сливки. (Іван Ле)
Осінньої пори, в дитинстві колись, рвали [хлопці] коралові плоди і, вичистивши волосисте цупке насіння, ласували солодкуватою шипшиною. (О. Копиленко)
Огірки для консервування повинні бути свіжі, цупкі, зеленого забарвлення, з недостиглим насінням. (з газ.)
Сивина обхопила його голову, ніби білим вінком, як буває у чорнявих людей з цупким густим волоссям. (І. Нечуй-Левицький)
Татари мали на голові чорне волосся, цупке, як кінська грива. (П. Панч)
Великі, круглі окуляри .. приховали білі поросячі вії й відтінили цупкі рижі брови. (Іван Ле)
Блідість і ублаготвореність, щетина, темна й цупка, тонкі брови .. Гнат катувавсь. (Г. Колісник)
На кучеряву голову Івана Лободи наче жменю снігу хто кинув жартома. Саме жартома, бо здається що оті сріблинки от-от розтануть і цупка чуприна знову одсвічуватиме антрацитовим полиском. (Микита Чернявський)

Товстий, міцний, твердий і щільний (про шкіру, папір і т. ін. та вироби з них). Приклади

Вона ледве протиснулась крізь натовп – в новому цупкому кожусі, яким загортала дитину. (М. Коцюбинський)
Червона широка стрічка на цупкому папері обхоплювала її чорноволосу голову, наче червоний вінок. (І. Нечуй-Левицький)
Лускін вийняв з кишені цупкий конверт, передав його Маркові й пішов далі. (І. Микитенко)
Костюченко .. перелистував книжку в цупкій оправі. (Григорій Тютюнник)
Дорош уже лежав на розкладушці, зібгавшись калачиком, укрившись цупким домотканим рядном. (Григорій Тютюнник)
Ясногорська забилась під великий цупкий брезент, що ним були накриті ящики. (О. Гончар)
Підлога була пофарбована світло-коричневою фарбою, заслана від стола до порога цупкою доріжкою. (І. Сенченко)
Переважала шумлива, балакуча молодь, тільки біля пасажира з валізкою присів один уже з сивиною на скронях, у цупкому дощовику. (П. Панч)
Вимився [Каргат] до пояса, цупким рушником міцно розтер собі тіло. (Ю. Шовкопляс)
Вже третю добу сіє на полонині дрібний мачкатий дощик .. Вівці ледве ходили, важкі, повні водою, як губка, одежа на вівчарях стала холодна й цупка. (М. Коцюбинський)
Ранок був ясний і морозний, сахарний сніг рипів під ногами, на чорних тинах то тут, то там вимерзала цупка, як панцир, білизна в снігових іскрах. (Григорій Тютюнник)
Розгублений, він стояв і дивився, як куточками губ усміхається ігуменя, застилаючи стіл цупкою перекрохмаленою скатертю. (Л. Первомайський)

Фізично сильний, дужий (про людину). Приклади

Замолоду я був дуже проворний, недаром січовики прозвали мене швидким, а такий цупкий, що чи на дерево, чи на який мур, скелю, то як кішка залізу. (О. Стороженко)
Новаки приходили з батьками й з матерями .. Все народ бадьорий, цупкий. (С. Васильченко)
Виросли [сини] цупкі, і тільки ось Єгору скрипучий ревматизм скрутив суглоби ніг. (М. Бажан)
Багнистою вулицею йшов мужик .. Цупкі, порепані й припалі землею руки, грубі, як пеньки, ноги. (М. Коцюбинський)
Його тонкі, цупкі ноги гадюками обвивали баского чорного коня. (І. Нечуй-Левицький)
Андрій пручається, хоче вирватись з цупких обіймів. (Ю. Яновський)
Не здумав щє Михайло, що його робити, а вже коло його малесенькі .. рученяточка обвилися, як цупка хмелинонька. (Марко Вовчок)
Літо випало дощовите, земля глизява, стерня узялася цупким пирієм, осотом і березкою. Орати було важко. (Г. Коцюба)
Рослинність повсюди тут цупка та колюча, низькоросла від постійної боротьби з вітрами. (О. Гончар)
Шматуючи одяг об цупке гілля дикої шипшини, Сахно з Чіпаріу видерлися на схил. (Ю. Смолич)
Теплий вітер дихав з-за Дніпра, ворушив листя на колючих низеньких деревцях, що міцно трималися за ґрунт цупким корінням. (М. Чабанівський)
День випав погожий, сонячний .. І не холодно дуже: є морозець, та не цупкий... (Панас Мирний)
Мороз брався цупкий. (Н. Рибак)
Повіяли з степу цупкі холодні вітри. (Н. Рибак)
Батько тільки махнув на неї рукою, як і на її матір, бо добре знав незламну, цупку вдачу їх обох... (І. Нечуй-Левицький)
Пам'ять у Дмитра Павловича цупка, він пам'ятає мало не всі свої поезії і охоче, спокійно-розміреним тоном читає їх. (з газ.)
І в голосі Павлюка чути приховане роздратування. Ой, як же йому набридла ця цупка сітка дядьківського життя. Тільки піддайся і враз заплутає тебе і потягне в трясовину безпорадної покори з прадідів усталеній течеї днів. (Д. Бузько)
Задзвеніла цупка, туга, груба, але виразна й гучна мадярська мова. (І. Нечуй-Левицький)
Цупких пережитків минулого.
Цупкі традиції.

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ЦУ́ПКО

Присл. до цупки́й. Приклади

– Ай! – скрикнув Антосьо. Та не зміг і оглянуться, чия то рука так цупко схопила його за брижі. (А. Свидницький)
[Лев:] Той клятий Водяник! .. Тільки виплив на плесо душогубкою – хотів на той бік передатися – а він вчепився цупко лапою за днище, та й ані руш! (Леся Українка)
Взявся мертвою жовтизною і дубовий листок. Цупко тримався він на дереві, і всі знають, що триматиметься до самої весни, однак, пожовклий і скоцюрблений. (С. Журахович)
Утома повільно, але цупко сковувала рухи з кожною хвилиною. (О. Донченко)
Горпина не могла вмерти одразу: в ній цупко держалася сила. (Грицько Григоренко)
* Образно. Люди – прекрасні, Земля – мов казка. Кращого сонця ніде нема. Загруз я по серце У землю в'язко. Вона мене цупко трима. (В. Симоненко)
Пан справник затим обідає цупко. (Г. Квітка-Основ'яненко)
[Стецько і Яцько(разом):] Коли б це ми самі, Зараз як зійшлися, Цупко б напилися. (М. Кропивницький)
Орися несамовито скрикнула. Мати заворушилась уві сні. Але звикши, наробившися, цупко спати, не прокинулася. (Б. Грінченко)
Зоряно-сірі очі в темних пасмах вій, пелюстками маку розквітлі уста – ось що, певно, цупко принадило Остапа. (Є. Кротевич)
Еней в сю путь якраз зібрався, Шкапові чоботи набув, Підтикався, підперезався І пояс цупко підтягнув. (І. Котляревський)
– Чи бачиш, їде ген собі козак по полю? Як цупко він нап'яв на плечі кобеняк! (Є. Гребінка)
Лис у дірку шусть щодуху, Від обуха цупко втік. (І. Франко)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах