ЦВІРІНЬКАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЦВІРІ́НЬКАТИ

Видавати звуки “цвірінь-цвірінь” (про горобців та деяких інших птахів); щебетати. Приклади

Горобці на хаті й по тинах цвірінькали так весело й моторно, мов хотіли сказати, що й вони знають, коли весна. (Б. Грінченко)
Дмухне вітрець, – замають ганчірки, Захилитає страхопуд руками. Лякаються, цвірінькають пташки! Іде переполох між горобцями! (А. Кримський)
До вікон Горобчик прибився, цвірінькав: жив! жив!.. (І. Нехода)
Ось, весело цвірінькаючи, хвиляста пролетіло зграйка жвавих красунів щигликів, чижів і коноплянок. (О. Копиленко)

Видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників); сюрчати. Приклади

В хаті було тихо: тільки солома тріщала в грубці та цвіркун цвірінькав під полом. (М. Коцюбинський)
Під піччю цвірінькав цвіркун. (О. Десняк)
Ніжно торкаючись, тихо співають медалі, і срібно цвірінькає мідь по червленій емалі. (С. Голованівський)
Той [цирульник] усадовив поета на табуретку, і над його вухами довго цвірінькали й щебетали гострі ножиці, знімаючи з шиї та голови буйно відросле волосся й двомісячну бороду. (З. Тулуб)

перен., розм. Говорити швидко, голосно. Приклади

– Кликнемо Христю, Мар'ю, прислуга тут – хай вони послухають; та спитаємо, що вони скажуть, – цвірінькав Проценко. (Панас Мирний)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.