ЦВІРІНЬКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
пу́цьверінок «пташеня; мала дитина»
очевидно, складне утворення з основ слів путь-путь (вигук для підкликання курчат), [пу́тя] «курка» і цвірі́нь, цвірі́нькати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пуцевери́нок
пуцьве́рок
«тс.»
пуцьвірок
«пташеня»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| путь-путь (вигук для підкликання курчат) | українська |
| пу́тя «курка» | українська |
| цвірі́нь | українська |
| цвірі́нькати | українська |
чвирі́нькати «цвірінькати, щебетати, скрекотати»
звуконаслідувальне утворення, аналогічне до цвірі́нькати, що може розглядатися як його фонетичний варіант;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чвере́нькати
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цвірі́нькати | українська |
черги́нькати «рипіти (з вищанням)»
звуконаслідувальне утворення, аналогічне до [чвирі́нькати], цвірі́нькати тощо;
Фонетичні та словотвірні варіанти
черготі́ти
«рипіти; цвіркотіти (про пташок)»
чирги́кати
«повільно молоти (про млин); ледве їхати (возом)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цвірі́нькати | українська |
| чвирі́нькати | ? |
цвірі́нь (вигук, що імітує крик горобця та інших птахів)
звуконаслідувальне утворення, аналогічне вигукам дзінь, дзелень і под;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цвірінча́ти
«щебетати (про птахів); сюрчати (про коників тощо)»
цвірі́нькати
цвірі́нькнути
«базікнути, ляпнути (язиком)»
цвірінькота́ти
«цвірінькати»
цвіріньо́к
«цвіркун»
цвіріньчу́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дзінь | ? |
| дзелень | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України