ХОРУНЖИЙ — ТЛУМАЧЕННЯ

ХОРУ́НЖИЙ

Особа, що носила прапор або корогву війська; прапороносець. Приклади
  • У руках Сомко держить золоту булаву Богданову; над ним розпустили хорунжі й бунчукові військову корогов і бунчук. (П. Куліш)
  • Пробравсь [Петро] у лядський табір, убив хорунжого й корогв його приніс до гетьтмана. (П. Куліш)
  • В кривому заулку лежала оселя сотенного хорунжого Лави. (П. Панч)
У XVII–XVIII ст. в Україні – особа, що входила до складу генеральної старшини й головним чином інспектувала військо, а також була охоронцем великого полкового і малого прапора. Приклади
  • Єремія привіз з собою шляхтичів католиків Яна Бесядовського та свого слугу Криштофа Сіножацького, чернігівського хорунжого, настановив їх старостами та осадчими. (І. Нечуй-Левицький)
Перший офіцерський чин у козачих військах дореволюційної Росії та українських формуваннях ХХ ст., який відповідав підпоручику й корнету; особа, що мала цей чин. Приклади
  • Офіцерський дроздовський полк був у повній формі, там полковники були за взводних, а капітани й поручики билися як прості солдати, і командував ними донський хорунжий, що за рік зробився генералом. (Ю. Яновський)
  • Хорунжий Сокира, кремезний парубок, .. сидів на канапі, опустивши голову на руки. (П. Панч)
етн. Учасник весільного обряду.
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.