УРЯДНИКИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

УРЯ́ДНИК

У дореволюційній Росії – нижній чин повітової поліції. Приклади

Селяни довезли їх до міста й здали поліцейським урядникам. (І. Нечуй-Левицький)
– От нехай лиш побачу, що він тут ману пускає та книжки людям читає, – зараз руки назад та й до врядника. (М. Коцюбинський)
Врядник жив поблизу і прибiг швиденько. (Б. Грінченко)
Всю систему колишніх управ, .. всю сваволю урядників, мирових посередників, писарів .. я не забуду, здається, довіку. (Г. Косинка)
В цей час до громади чвалом підлетів на вмиленому коні урядник і, козирнувши, подав пакет справникові. (М. Стельмах)

заст. Унтер-офіцерський чин у козацьких військах.

Те саме, що урядо́вець. Приклади

Вуйко був бідний магістратський урядник. (І. Франко)
– Та я... що я? – м'явся комісар. – Я не правник. Я канцелярійний урядник. (Л. Мартович)
– Чи не має мама для мене на приміті когось вже іншого .. багатиря або високого урядника, – подумала Маруся. (І. Нечуй-Левицький)
До дев'ятого вересня останній урядник Міністерства екології має залишити приміщення на Хрещатику. (з газ.)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Належний урядникові.

Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.