УМИРАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
УМИРА́ТИ
Переставати жити, існувати; протилежне жити.
Приклади
- Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій. (Т. Шевченко)
- Він не хоче вмирати. Він хоче жити. (М. Коцюбинський)
- Глянув [дід] ще раз на всіх, склав руки на грудях і, проказавши з усмішкою: – Ну, прощайте, вмираю, – тихенько ліг і вмер. (О. Довженко)
- Моя мати не пішла цією дорогою, бо на другий день умерла. (М. Хвильовий)
- – Паллант мій ваш єсть Атаман. За його бийтесь, умирайте, Енеєвих врагів карайте, Еней мій сват, – а ваш Гетьман. (І. Котляревський)
- Оця мила істота [дівчина] до того стала нараз дорогою Василеві, що, якби хто сказав умерти, – вмер би за неї. (Г. Хоткевич)
- Вона умерла, як жила, за Батьківщину. (В. Сосюра)
перен.
Проходити, закінчуватися; безслідно зникати, пропадати.
Приклади
- Умирає зажурене літо. Так прозоро... покора і тиш... (В. Сосюра)
- Бідолашна! Вона забувала, що силою не вернеш почування, коли вже воно вмерло. (Б. Грінченко)
- Поет не боїться від ворога смерті, Бо вільная пісня не може умерти. (Леся Українка)
- На банях церков присмерк. В очах умирає день. (М. Хвильовий)
тільки недок., за ким – чим, перен., розм.
Дуже кохати кого-небудь, любити щось.
Приклади
- Так, як він за Настусею, так за ним умирала сусідка Маруся. (Ганна Барвінок)
- Хлопець був у селі – Коломийченко, всяк його знав: як ударить “Катюшу”, – вмирають дівчата за ним! (С. Голованівський)
у сполуч. з прийм. від, з (зо) та ім. сміх, страх, нудьга і т. ін., перен.
Зазнавати того, пройматися тим (великою мірою), що виражає іменник.
Приклади
- Вмирала [Гапка] зо сміху. Вона завсіди зазирала крізь дірочку від ключа до тої вузенької кімнати, де пересиджував Славко з Бронею, .. чула найсердечнішу розмову й сміялася до загину. (Л. Мартович)
- Саме тоді була [Уляна] на полі й вмирала від страху, чи не пересічуть австрійці кулеметом її і дядька Семена. (М. Стельмах)
- – Оце недавно була я в гостях в однієї знайомої .. Я трохи не вмерла з нудьги! (І. Нечуй-Левицький)
- – Оце таке село? Я тут умру від нудьги. (Григорій Тютюнник)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.