ТІМ'Я — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ТІ́М'Я

Верхня частина голови людини від лоба до потилиці. Приклади

Чоботи на височенних корках пошиє, щоб не швидко зносились. Мабуть, і тім'ям неба досягає, – такі високі... (Ганна Барвінок)
Сахно шарпнулася, удар у тім'я засліпив її і оглушив. (Ю. Смолич)
Нічим нібито непримітний хлоп'як.., з вухами, геть віддавленими картузом, з непокірним вихром на тім'ї... (О. Гончар)
Отож, коли сонце упреться в тім'я, виходьте, жіноча командо. (Ю. Хорунжий)
Виски й тім'я [Миколи] ще чорніли й лисніли, і тільки ніби білим пилом припали. (І. Нечуй-Левицький)
Розігнався з дуба крук Та кота по тім'ю стук! (Д. Білоус)
На голові Чива, над дзьобом, на тім'ї кілька пір'їнок стирчали чубчиком. (О. Копиленко)
На тім'ї бджоли містяться троє простих маленьких очей. (з наук.-попул. літ.)
Стань же братом, хоч одури. Скажи, що робити: Чи молитись, чи журитись, Чи тім'я розбити??! (Т. Шевченко)
Амату з Турном я з'єднаю І сим Енея укараю, Латину ж в тім'я дур пущу. (І. Котляревський)

перен., рідко. Верхівка гори, горба і т. ін. Приклади

Одна хмара ніби впала з неба й зачепила вершок найвищої гори; друга хмара сіла на тім'я другої гори. (І. Нечуй-Левицький)
Іван легко йшов угору крутим плаєм, .. забирався все вище й вище, аж на самісіньке полисіле тім'я гори. (П. Колесник)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Останні коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.