ТІМ'Я — ЕТИМОЛОГІЯ

з іє. *stoi-, *stei- «стояти» (Младенов 631);

з ав. staēra-, taēra- «вершина гори» (Черных II 235; Petersson AfSlPh 36, 135–137);

з гр. στόμα «рот, уста; лицевий бік; вістря» (Machek ESJČ 639);

інші зіставлення менш переконливі: з лат. tego, -ere «крити, покривати» (Трубецькой, див. Durnovo Slavia VI 230);

у такому разі *temę виникло з *tenmen, первісне значення якого – «місце, на якому рубають» (КЭСРЯ 440);

на думку деяких дослід-ників, пов’язане з tьnǫ, tęti «тяти, рубати, сікти», подібно до того як нім. Scheitel «тім’я, маківка» пов’язане з scheiden «розділяти, відділяти» (Горяев 364; Schrader Reallexikon I 639);

псл. *temę не зовсім ясного походження;

р. те́мя, бр. це́мя, др. тѣмѧ, п. ciemię, ч. témě, temeno, слц. temä, temeno, нл. tyḿe, болг. м. те́ме, схв. те̏ме, слн. téme, с.-цсл. тѣмѧ;

пор. п. вираз nie w ciemię bity «не в тім’я битий», р. [темя́шить, темясить] «бити кулаками», втемя́шить «убити в голову, утовкмачити», [вте́мить] «тс.»;

первісне значення – «бити в тім’я»;

п. ciemiężyć «гнобити, неволити, пригноблювати, катувати» є похідним від ciemię «тім’я», якому відповідає укр. ті́м’я;

запозичення з польської мови;

бр. [цеменжы́ць] «обтяжувати розумово»;