ТУГА — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ТУ́ГА

Почуття глибокого жалю; важкий настрій, переживання, спричинені якимсь горем, невдачею і т. ін.; журба, сум. Приклади

Засумував же тяжко наш Осауленко.., занудив світом несказанно. З лиця спав, аж почорнів од великої туги. (П. Куліш)
Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову. (Панас Мирний)
Журавлі тяглися на південь довгими ключами, і їх журливий гаркавий крик віддався в серці поета безмежною тугою. (З. Тулуб)
Безліч не спала ночей мати у тузі за сином. (М. Терещенко)
Говорили зразу, що він [тато] убив себе з туги по мамі. (І. Франко)
Такий плач, сповнений любові до рідного краю і туги по ньому, міг вирватися з грудей людини, яка сама зазнала всю гіркоту і тягар турецької неволі. (М. Рильський)
Знати по очах було, що плакав чоловік, ще й зараз туга стояла в очах. (А. Головко)
Чернишеві хотілося багато чого сказати цій дівчині-вдові .. з очима, повними туги. (О. Гончар)
Григір відвів убік налиті тугою очі. (Григорій Тютюнник)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ТУГИ́Й

Дуже натягнений або стягнений. Приклади

Поряд із луком тугим лежав сагайдак там. (Борис Тен, пер. з тв. Гомера)
Небо, хвилини і хвилі вітер, вітрило туге... Чайки мої сизокрилі, хто вас покликав на герць? (В. Сосюра)
Спрожогу він [ведмідь] необережно торкнувся приманки. Враз кілька мотузків оперезали його і зашморгнули в тугі петлі. (М. Трублаїні)
Яків ліниво вніс з сіней холодного, тугого око-лота. (М. Коцюбинський)
– Но!!! Та все це марно. Зрушити не в силі Коника ні крики, ні тугий батіг. (С. Олійник)
Лице засмагле І туга коса, На ній хустинка біла повиса... (Я. Шпорта)
В тугому комірці, з тяжким портфелем, Охайний, чепурний і мовчазний, Він перебув тут вік свій нелегкий Над статистичним ділом невеселим. (М. Рильський)
А в неї під пахвою рана Кривавить пов'язку тугу. Але ж бо дочка партизана Й сама не лишалась в боргу. (В. Бичко)

Щільно заповнений, набитий або добре наповнений, надутий. Приклади

Мотря з пазухи виймає тугий вузлик, зубами розв'язує його і витрушує в дідову шапку своє срібло і мідь. (М. Стельмах)
Помахуючи тугим портфеликом з книжками, Марійка Поліщук вийшла на вулицю. (О. Донченко)
А щедра осінь в кожний двір завозить Валки возів з тугими лантухами. (І. Вирган)
На кленах і каштанах стали тугими смолисті бруньки – от ще трохи пригріє сонечко, і вирветься з них на світ нестримне зелене листя. (В. Собко)
Вузлаті гілки груші одним краєм повисають над городом, а другим над клунею, і в тиші час од часу чути, як зі стріхи падають на землю і відскакують до дровітні невеликі тугі плоди. (М. Стельмах)
Прокіп обіймав оком Гафійку. Туга, здорова, чиста – вона світилась на сонці, як добра рілля, як повний колос. (М. Коцюбинський)
Він [кінь] був маленький, незавидний, але на диво тугий і, видно, невтомний. (О. Гончар)
Вона побігла мовчки, швидко мелькаючи тугими, гарно виточеними литочками. (Григорій Тютюнник)
– Отаким нам треба бути, – стисне й покаже [Артем] тугий, як вилитий, ковальський кулак. (А. Головко)
Шмалько, мов тур, наліг на неї своїм тугим плечем, і хвіртка з гуркотом полетіла на землю. (С. Добровольський)

Який важко піддається стисненню, розтяганню, повертанню тощо. Приклади

Денис зачиня, приклада замки, закручує; інший тугий, так аж крекче, притягаючи та крутячи. (Г. Квітка-Основ'яненко)
[Кривцова:] Скільки не пробували відкрити [флакон], не піддається. Пробка надто вже туга. (І. Кочерга)
Тугий ріст.

перен. Який важко піддається будь-якому впливу, умовлянню і т. ін.; який не має схильності до чогось, важкий у стосунках. Приклади

– Покорись йому, серце! .. Він, правда, трохи якийсь цупкий, тугий! Але до всього можна звикнуть. (І. Нечуй-Левицький)
Шрам сів кінець стола, підпер руками сиву голову і гірко заплакав. Усі засмутились. Здивовався [здивувався] гетьман. Знав він Шрамову тугу натуру. (П. Куліш)
На що Скиба Іван – тугий до людей, а й його прихилив [Гармаш] до себе за один вечір. (А. Головко)
– Швець, який навчав мене, правда, був добрий, славився на все місто. На науку, правда, тугий був. У рік більше, як одної операції не навчав .. З норовом був дід. (Ю. Збанацький)

перен. Міцний, сильний у своєму русі. Приклади

Ще мить – і вибух, десь тут, зовсім поруч. На спину летять грудки землі, в лице б'є туга повітряна хвиля... (В. Козаченко)
Холодний душ стряс тіло, проте Катерина не закрутила крана, а навпаки – ще більше підставила плечі під тугі струмені. (Ірина Вільде)
Марта, накриваючи землю спідницею, присідає біля вим'ястої Калини, і тугі струмочки то дзвінко б'ються в клепки дійниці, то глухо спінюють надоєне молоко. (М. Стельмах)
Таня стояла біля самої кабіни, їй в обличчя бив тугий, весняний вітер. (І. Рябокляч)

перен., розм. Який важко дається, добувається; недостатній, поганий. Приклади

Трудне життя, як не крутись... А ще й крутитись не завжди є на чім та біля чого: тугі заробітки. (А. Головко)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

ТУ́ГО

Присл. до туги́й. Приклади

Мотузки були напнуті туго, немов струни. (Ю. Смолич)
Хвилю стояв він такий напнений, мов туго натягнений лук; відтак ревнув крисаню кріпко на голову, шепотом швидко щось проговорив до Марусі і в два скоки щез між смереками. (Г. Хоткевич)
Вітер туго напинає білі вітрила. (З. Тулуб)
В кайдани туго окують, В село на зрище приведуть, І на хресті отім без ката І без царя вас, біснуватих, Розпнуть, розірвуть, рознесуть. (Т. Шевченко)
Сергій, туго перетягнутий брезентовим пасочком, задавакувато викручувався на одному каблуку. (Григорій Тютюнник)
– Ідіть у хату: я вже сама закручу завертку, бо вона в нас так туго ходить. (Панас Мирний)
Струмочки молока туго б'ють у кленове дзвінке денце, підіймаються рожевим шумовинням. (М. Стельмах)
Туго росла дитина, а все ж підростала, і не стямилась [мати] навіть, як довелося шить їй штани. (М. Коцюбинський)
А земля родила туго – Та й те йшло до панської пельки. (В. Еллан-Блакитний)
Цілий тиждень по тому Яшко робив клітку. Схуд, ночами спав тривожно. А робота туго йшла: ножа не було. (А. Головко)

у знач. пред. Важко (про труднощі в чомусь, нестатки і т. ін.). Приклади

Ростом я, знаєте, нижчий за мого першого номера, то на глибоких місцях мені доводилося зовсім туго. (О. Гончар)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Останні коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.