ТУГА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ту́га́ «горе, журба, сум, скорбота»
псл. tǫga «сила, міцність; в’ялість, інертність, лінощі; стійкість, витривалість, жорсткість», пов’язане з tǫgъ «тугий, міцний»;
споріднене з лит. tingùs «лінивий», tingėˊti «лінуватися», дісл. þungr «важкий, твердий», тох. A täṅk- «перешкоджати», тох. B taṅk- «тс.»;
р. ту́га «сум, скорбота», бр. туга́ «тс.», др. туга «гноблення; мука; сум, біда», п. tęga «туга», [tuha] (з укр.), ч. touha, слц. túha «тс.», вл. tuha «духота, спека; пригніченість», нл. tuža «тс.; горе, страждання», болг. тъга́ «журба, сум», м. тага «горе, страждання, сум; біль», схв. ту́га «скорбота, біда», слн. tóga «лінощі; журба, сум», стсл. тѫга «важке становище»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
застужа́ти
«завдавати клопоту, примушувати»
обтужи́ти
«оплакати з примовляннями»
приту́га
«скрутне становище, горе, біда; великий сум, скорбота, [туга по батьківщині Нед; пригода Нед]»
притужи́ти
«надмірною тугою накликати на себе нещастя або викликати появу небіжчика»
стуга́
«горе, смуток»
стужа́ти
«турбувати, мучити»
ту́гонька
туго́та
«туга»
тужа́ночка
«журба»
тужба́
«тужіння»
ту́женька
тужи́ти
тужи́ть
«вити»
(про вовка, собаку)
тужі́льниця
«у народному похоронному обряді --жінка, що голосить над покійником»
(заст.)
тужли́вий
ту́жний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| туга́ «тс.» | білоруська |
| тъга́ «журба, сум» | болгарська |
| tuha «духота, спека; пригніченість» | верхньолужицька |
| þungr «важкий, твердий» | давньоісландська |
| туга «гноблення; мука; сум, біда» | давньоруська |
| tingùs «лінивий» | литовська |
| tingėˊti «лінуватися» | литовська |
| тага «горе, страждання, сум; біль» | македонська |
| tuža «тс.; горе, страждання» | нижньолужицька |
| tęga «туга» | польська |
| tuha (з укр.) | польська |
| tǫga «сила, міцність; в’ялість, інертність, лінощі; стійкість, витривалість, жорсткість» | праслов’янська |
| tǫgъ «тугий, міцний» | праслов’янська |
| ту́га «сум, скорбота» | російська |
| ту́га «скорбота, біда» | сербохорватська |
| túha «тс.» | словацька |
| tóga «лінощі; журба, сум» | словенська |
| тѫга «важке становище» | старослов’янська |
| täṅk- «перешкоджати» | тохарська А |
| taṅk- «тс.» | тохарська В |
| touha | чеська |
туга́ «райдуга, веселка»
очевидно, результат видозміни назви дуга́ «тс.», можливо, зближеної з ту́га́ «сум» як антонімічною заміною назви, до якої зводиться весе́лка;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| дуга́ «тс.» | українська |
| ту́га́ «сум» | українська |
| весе́лка | українська |
ту́ги́й «дуже натягнений; щільно наповнений, надутий; [високий, повний, огрядний (про людину); великий та товстий (про дерево) О; міцний, суворий; впертий; сильний, витривалий Нед; повільний, терплячий Нед]»
споріднене з лит. stangùs (stángus) «тугий; впертий», tingùs «лінивий», stìnkti «тужавіти, скипатися (про молоко, кров)», дісл. þungr «важкий, твердий», ос. а́ітындзын «протягувати», вірм. t‘andzǝr «густий», ав. ϑang- «тягти; натягати (лук)»;
псл. tǫgъ(jь) «сильний, міцний, упертий», пов’язане чергуванням голосних з *tęgti «тягти», tǫga «туга»;
р. туго́й, бр. тугі́, п. tęgi «твердий; міцний; мужній; вправний; тугий, густий», ч. tuhý «жорсткий; твердий; жорстокий; впертий, завзятий», слц. tuhý «твердий, міцний», вл. tuhi «жорсткий, твердий; впертий», слн. tóg «тугий, жорсткий, міцний», стсл. тѫгъ, тѫгыи «твердий, міцний, нестримний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
впотужни́ти
«зміцнити; додати сили»
затужа́вілий
надпоту́жний
нату́га
«фізичне напруження; [напруга, зусилля]»
на́тугом
«напружено, натягнено»
нату́гою
«із зусиллям»
натужа́ти
«гнати коня понад його сили»
нату́жений
натужжи́тися
«натужитися»
нату́жити
нату́жний
нату́жувати
«напружувати; [натягати]»
натузі́
«напружено»
обнату́жити
оту́га
«напруга, напруженість»
поту́га
«зусилля; міць; (заст.) військо; [підтримка, утіха; біда, нещастя; влада; воля, потурання О]»
поту́гува́ти
«мучитися від потуг (під час родів); [напружуватися; переносити надзвичайні страждання Нед]»
поту́женє
«зміцнення, посилення»
потужи́ти
«зміцнити»
поту́жний
поту́жник
«союзник, помічник Г; володар Нед»
поту́жність
поту́жні́ти
«ставати потужним, потужнішим»
приту́жина
«жердина по краю солом’яного даху, що притискає солому»
приту́жити
«зміцнити жердинами солом’яний дах або віз зі снопами»
приту́жний
«дуже важкий, обтяжливий»
притю́жина
«тс.»
притю́жити
«тс.»
споту́женє
«зміцнення»
сту́га
«плетена коробка з лози, обмазана глиною; коробка з лубу Нед»
сту́га
«туго; тугіше»
(присл.)
стуга́віти
«стужавіти»
стуге́нька
«тс.»
сту́гнути
«затвердіти»
стужа́вілий
стужі́ти
«стужавіти»
суту́га
«турбота; труднощі; [гнітюча бідність Нед; мотузка з лози Нед]»
суту́гуватий
«жорсткий, тугуватий»
суту́ж
«утруднення, скрутне становище»
суту́жний
суту́жно
«важко»
сутя́жно
«тс.»
ту́га́
«напруга, напруженість, натяжка, енергія»
ту́гати
«тужавіти»
туге́нький
туге́сенький
тугі́сінький
тугі́шати
тугі́ший
ту́гнути
«наливатися; тужавіти (про колос)»
тугува́тий
ту́гшати
«тугішати; тужавіти»
ту́гший
«тугіший»
тужа́вий
тужа́віти
ту́житися
тужі́ти
«тужавіти»
употужи́тися
«зміцнитися»
употу́жнити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ϑang- «тягти; натягати (лук)» | авестійська |
| тугі́ | білоруська |
| tuhi «жорсткий, твердий; впертий» | верхньолужицька |
| t'andzǝr «густий» | вірменська |
| þungr «важкий, твердий» | давньоісландська |
| stangùs «тугий; впертий» (stángus) | литовська |
| tingùs «лінивий» | литовська |
| stìnkti «тужавіти, скипатися (про молоко, кров)» | литовська |
| stángus | литовська |
| а́ітындзын «протягувати» | осетинська |
| tęgi «твердий; міцний; мужній; вправний; тугий, густий» | польська |
| tǫgъ(jь) «сильний, міцний, упертий» | праслов’янська |
| *tęgti «тягти» | праслов’янська |
| tǫga «туга» | праслов’янська |
| туго́й | російська |
| tuhý «твердий, міцний» | словацька |
| tóg «тугий, жорсткий, міцний» | словенська |
| тѫгъ | старослов’янська |
| тѫгыи «твердий, міцний, нестримний» | старослов’янська |
| tuhý «жорсткий; твердий; жорстокий; впертий, завзятий» | чеська |
стега́цца «набридати, надокучати»
неясне;
можливо, пов’язане з тяжки́й, ту́га;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тяжки́й | українська |
| ту́га | українська |
приту́га «скрутне становище, горе, біда; [велика туга; пригода Нед]»
псл. *рritǫga «горе, біда», пов’язане з tǫga «туга»;
р. [притужа́ть] «набридати, докучати», [приту́жный] «важкий, тяжкий, виснажливий, натужний», др. притужьныи «скрутний, важкий», притужати «турбувати; надокучати; виснажувати», схв. при̏туга «біда; нещастя; злидні»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| притужьныи «скрутний, важкий» | давньоруська |
| *рritǫga «горе, біда» | праслов’янська |
| притужа́ть «набридати, докучати» | російська |
| туга «біда; нещастя; злидні» | сербохорватська |
| приту́жный «важкий, тяжкий, виснажливий, натужний» | українська |
| притужати «турбувати; надокучати; виснажувати» | українська |
| tǫga «туга» | ? |
на́моржень «бокова жердина в санях над полозом»
можливо, результат заміни давнішої назви цієї реалії з основою стуж- (пор. р. [сту́жень] «зв’язка між високими головками полозів і копилами», бр. [усту́жына] «зв’язка між копилами»), етимологічно пов’язаної з туги́й, але вторинно зближеної з студе́ний «морозний»;
неясне;
р. [на́морожни] «верхня частина саней», бр. на́мерзень «брусок, що набивається на копили»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
наморо́жнє
«ручиця»
на́морожня
«тс.»
на́морозень
«тс.»
на́муружня
«один з брусків, що скріплює верхні кінці копилів у санях»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| на́мерзень «брусок, що набивається на копили» | білоруська |
| на́морожни «верхня частина саней» | російська |
| стуж- (пор. р. [сту́жень] «зв’язка між високими головками полозів і копилами», бр. [усту́жына] «зв’язка між копилами») | ? |
| туги́й | ? |
| студе́ний «морозний» | ? |
те́ньгий «міцний, сильний, показний, рослий; пристойний Шейк, Нед, дебелий Досл. і мат. 4»
п. tęgi «сильний, міцний; дебелий, повний» відповідає укр. туги́й;
запозичення з польської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tęgi «сильний, міцний; дебелий, повний» | польська |
| туги́й | українська |
тугі́вка «поросинець плямистий, Hypochoeris maculata L. (Achyrophorus maculatus Scop.)» (бот.)
назва може бути зумовлена тим, що ця рослина використовувалась для ущільнення пазів між окремими дерев’яними деталями будівлі, про що свідчать р. [па́зник, пазная трава] «тс.»;
очевидно, похідне утворення від туги́й;
р. [туговка] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
туго́вка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| па́зник «тс.» | російська |
| пазная трава | російська |
| туговка «тс.» | російська |
| туги́й | українська |
чужи́й «належний комусь іншому, не власний, не свій»
сумнівна спроба виведення слова від припущуваного псл. кореня *skju- із суфіксом -dь і зближення з гр. Σϰύϑαι «скіфи» (розвиток значення «скіф» › «чужий») (Brückner 67);
менш імовірні інші пояснення: як праслов’янської форми, що походить з іє. *tou̯-/teu̯-, прислівникових утворень, ускладнених потім суфіксом -dj- (Обнорский РФВ 73, 84–85), виведення псл. *tjudjь, первісно «тамтешній», від tu «там» як спорідненого з гр. ἐντευ̃ϑεν «звідти» (Брандт РФВ 25, 28–29), пов’язання з р. тыть «жиріти», укр. [ти́ти] «тс.» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 214);
існує також припущення про праслов’янське походження слова: псл. *tjudjь, *tudjь разом із зазначеними вище відповідниками розглядаються як праслов’янська рефлексація іє. *tautā-/teutā-, де праслов’янські форми розвинули кореневе -d- під впливом іє. *leudhos (› псл. ljudъ, укр. люд) «народ» як близькі за значенням форми (пор. слн. ljúdski «чужий») (Machek ESJČ 88; Будимир Bjесник за археологиjу и историjу далматинску, 55, Сплит, 1953, 22, 25);
первісне значення мало бути «германський», пізніше «чужий узагалі»;
припускалась і спорідненість з герм. *þeuđja-/þeuđiska- «германський, народний», пор. двн. diot «тс.», споріднене з оск. touto «народ», ірл. tūath «тс.», прус. tauto «країна», лит. tautà «народ (люди, населення, нація)», лтс. tàuta «народ (люди), чужа земля, чуже село», хет. tuzzi- «військо»;
вважається запозиченням з герм. *þeudō- «народ» або гот. þiuda «тс.», розширеного на слов’янському ´рунті за допомогою суфікса -jo;
псл. *tjudjь/tudjь «тс.»;
р. чужо́й «чужий», бр. чужы́, др. чужии, п. cudzy, ч. cizí, ст. cuzí, слц. cudzí, вл. нл. cuzy, полаб. cauӡě, болг. чужд, м. туг, схв. ту̑ђ, слн. túj, стсл. штоуждь, тоуждь, стоуждь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́чужа
«будучи чужим»
очужи́тися
«стати чужим»
очужі́лий
«який став чужим»
очужі́ти
«тс.»
чуджак
«чужак»
чуджий
«чужий»
чужа́к
чужани́на
чужани́ця
чужа́тися
чужби́на́
«чужина»
чужда́ти
«вести господарство, як чужі люди»
чужда́тися
«цуратися»
чуже́ний
«чужий, іноземний»
чужени́к
«чужинець, іноземець»
чужени́ця
«чужаниця»
чужи́на́
чужи́нець
чужи́нка
«чуже»
(зменш. форма від чужи́на)
чужи́нний
чужиня́
«чужинець, іноземець; чужина»
чужо́та
«чужина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чужы́ | білоруська |
| чужд | болгарська |
| cuzy | верхньолужицька |
| *þeuđja-/þeuđiska- «германський, народний» | германські |
| *þeudō- «народ» | германські |
| þiuda «тс.» | готська |
| Σϰύϑαι «скіфи» (розвиток значення «скіф» › «чужий») | грецька |
| ἐντευ̃ϑεν «звідти» | грецька |
| diot «тс.» | давньоверхньонімецька |
| чужии | давньоруська |
| *tou̯-/teu̯- | індоєвропейська |
| *tautā-/teutā- | індоєвропейська |
| *leudhos «народ» (› псл. ljudъ, укр. люд) | індоєвропейська |
| tūath «тс.» | ірландська |
| tàuta «народ (люди), чужа земля, чуже село» | латиська |
| tautà «народ (люди, населення, нація)» | литовська |
| туг | македонська |
| cuzy | нижньолужицька |
| touto «народ» | оскська |
| cauӡě | полабська |
| cudzy | польська |
| кореня | праслов’янська |
| *tjudjь | праслов’янська |
| *tjudjь | праслов’янська |
| *tjudjь/tudjь «тс.» | праслов’янська |
| tauto «країна» | прусська |
| тыть «жиріти» | російська |
| чужо́й «чужий» | російська |
| ђ | сербохорватська |
| cudzí | словацька |
| túj | словенська |
| штоуждь | старослов’янська |
| ти́ти «тс.» | українська |
| тоуждь | українська |
| стоуждь | українська |
| tuzzi- «військо» | хетська |
| cizí | чеська |
| -dj- | ? |
| первісно «тамтешній» | ? |
| tu «там» | ? |
| *tudjь | ? |
| -d- | ? |
| бути «германський» | ? |
| пізніше «чужий узагалі» | ? |
| diot «тс.» | ? |
| -jo | ? |
| cuzí | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України