СУЛТАНИ — ТЛУМАЧЕННЯ

СУЛТА́Н

Оздоба з пучка пір'я або кінського волосу на головних уборах, на головах коней. Приклади
  • Їхали на баских конях вершники у яскравих червоно-золотих уборах. Красиво маяли султани на їх тюрбанах. (В. Минко)
  • Сірі султани пилюки, звихреної конем, осідали на скошеній стерні. (Григорій Тютюнник)
  • Постріли на рівнині частішали, чорні султани здіймались по всій довжині німецьких траншей. (Ю. Бедзик)
Волоть із колосків, що є суцвіттям багатьох злаків. Приклади
  • Досягла [кукурудза] вже росту людини, викинула султани. (з газ.)
  • Навесні Донецький степ грає різними барвами численних квітів. Пізніше він прикрашається султанами трав. (з наук. літ.)
  • У чепурній світлій хаті повно квітів .. Білі пухнасті султани ковили біля рамок портретів, луток вікон, за сволоком. (М. Чабанівський)
  • Владно розкидавши широке лапате листя, вишнево-рудими султанами красувалися стебла щавлю. (В. Козаченко)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

СУЛТА́НА

Дружина або кровна родичка падишаха. Приклади
  • Снідає Настя сама, бо ніхто не гідний їсти разом з коронованою султаною. (З. Тулуб)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

СУЛТА́НІВ

Прикм. до султа́н1; належний султанові. Приклади
  • Покотилось із рук у цариці султанове берло. (П. Куліш)
  • Знайшли ж то вірні побратими Його шаблю, вихоплену з піхов, Що разив він нею оттоманів, Ворогів, султанових підніжків. (М. Рильський)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

СУЛТА́Н

У країнах Сходу – титул монарха, а також особа, що носить цей титул. Приклади
  • У султана білії палати, а під ними чорнії темниці, там сидять в неволі бідні бранці, світа сонця не видають в очі. (Леся Українка)
  • Гуляли запорозькі чайки й по Чорному морю, і в Стамбулі заявлялись, у султана під вікнами... (О. Гончар)
  • * У порівн. Півень ходив по сцені, мов турецький султан. (Остап Вишня)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.