СУЛТАНИ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з турецької мови;

тур. sultan (sültān) «султан, монарх, володар», як і крим.-тат. soltan «султан», аз. султан, тат. солтан «тс.», зводиться до ар. sulṭā́n «султан (титул монарха); володар», спорідненого з арам. šulṭānā «влада; який має владу», šĕlēṭ «мав владу», гебр. šāláṭ «він керував, був господарем», ак. šalāṭu «мав владу», šalṭu, šіtluṭu «могутній, сильний»;

деякі слов’янські форми з початковим са-, очевидно, через давньоруську мову (др. салтанъ ‹ *soltanъ «титул сельджуцьких монархів – султан») запозичені з візантійсько-грецької (пор. віз.-гр. Σολδανός «Солдан (султан) – Муфарит ібн Салім, емір Барі (861–871 рр.)», σολδάνος «султан», σολτάν σουλτάνος «тс.», що походять від ар. sulṭā́n «султан; володар»);

р. бр. болг. султа́н, др. сал(ъ)танъ (титул можновладного государя в Азії), п. вл. sułtan «султан», схв. су̀лтан, слн. súltan «тс.»;

назва зумовлена подібністю позначуваних нею речей до розкішної прикраси на головному уборі султана;

пов’язане з султа́н (титул володаря);

р. бр. султа́н «тс.», болг. султа́н (прикраса шолома);

запозичення з російської мови, в якій, на думку Фасмера, є видозміною слова бурда́, як салта́н при султа́н;

р. ба́рда́;

(орн.) «султанська курочка, Porphyrio Briss.»;

пов’язане з султа́н (титул володаря);

назва зумовлена перістим гарним забарвленням обох тварин;

р. султа́нка «тс.», бр. султа́нка «морська промислова риба ряду окунеподібних», слц. sultánka «султанська курочка» (з рос.);

назви, пов’язані з султа́н «волоть із колосків, що є суцвіттям багатьох злаків; кетяг, гроно квітів»;

зумовлені тим, що квітки рогозу і зозулинця зібрані в колосоподібне суцвіття;

р. [султа́н] «рогіз, Typha (Tourn.) L.», [султанчик] (у сполученні красный с. «зозулинець»);