СПОКУТУЄ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

СПОКУ́ТУВАТИ

Заслуговувати чим-небудь прощення за щось. Приклади

Все виглядало непривітним та страшним, мов то не житво було колись людське, а темні кам'яниці, в яких спокутували грішні душі. (Панас Мирний)
За що, не знаю, а караюсь, І тяжко караюсь! І коли я спокутую, Коли діжду краю, Не бачу й не знаю!! (Т. Шевченко)
– Ви мусите забути той інцидент. Я, я його спокутувала цим приїздом до вас, у ваш... Чадак. (Іван Ле)
– А ти ж як хотів? – Очі Валерія Івановича посуворішали. – Проштрафився, то й спокутуй. (О. Гончар)

Нести покарання за злочин, провину; розплачуватися. Приклади

[Храпко:] Чуєш – тільки побачу я його у своєму дворі, тільки дійде до мене чутка, що він топчеться біля тебе – не жалкуй тоді на мене, як доведеться тобі черницею вік спокутувати... (Панас Мирний)
Боря просив [учителя], аби призначену Валентинові кару поділити їм на двох, бо так спокутувати легше. (О. Гончар)
Я вже своє відсидів, – хрипкувато мовив Мусій – свою вину спокутував повністю. (Є. Гуцало)

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.