СПОКУТУЄ — ЕТИМОЛОГІЯ
поку́та «визнання своєї провини, вияв жалю з приводу неї, каяття; покарання за злочин, провину; [мучення, мука, страждання; страждальник; пустун, шибеник (про дитину)]»
очевидно, запозичення з польської мови;
п. pokuta «покута, спокутування провини; кара; [кара грошова, штраф]», як і ч. pokuta «покаяння, кара; штраф, пеня», слц. pokuta «штраф, покарання», вл. нл. pokuta «кара, покаяння», виводиться з етимологічно не зовсім ясного псл. [pokuta] «покута, кара, мука», *роkǫta «тс.», що складається з префікса ро- «по-» і основи дієслова kutati (*kǫtati) «кутати; ховати, берегти»;
пов’язується також (Вrückner 285–286, 428; Holub–Кор. 284; Machek ESJČ 382) з п. skutek «наслідок», [kucić] «чинити, робити», ч. skutek «вчинок, справа», kutiti «возитися; майструвати; робити нишком»;
пов’язання з лит. pakantà «терпимість», ke̦͂sti «терпіти, зносити», kentėˊti «терпіти, страждати» (Matzenauer LF 9, 184; Machek ESJČ 469; Mikl. EW 128) недостатньо обґрунтоване;
р. [поку́та] «панахида, траур», бр. паку́та «страждання; мука; (заст.) єпитимія; покаяння, каяття; будь-яке покарання»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
покута
«покаяння, каяття, єпитимія»
(1627)
поку́тник
«той, хто відбуває покуту»
поку́тувати
«відбувати покарання за вчинений злочин, провину; [мучитися]»
споку́та
«покутування»
споку́тувати
«заслужити прощення»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| паку́та «страждання; мука; (заст.) єпитимія; покаяння, каяття; будь-яке покарання» | білоруська |
| pokuta «кара, покаяння» | верхньолужицька |
| pakantà «терпимість» | литовська |
| ke̦͂sti «терпіти, зносити» | литовська |
| kentėˊti «терпіти, страждати» | литовська |
| pokuta «кара, покаяння» | нижньолужицька |
| pokuta «покута, спокутування провини; кара; [кара грошова, штраф]» | польська |
| skutek «наслідок» | польська |
| kucić «чинити, робити» | польська |
| pokuta «покута, кара, мука» | праслов’янська |
| *роkǫta «тс.» | праслов’янська |
| kutati | праслов’янська |
| поку́та «панахида, траур» | російська |
| pokuta «штраф, покарання» | словацька |
| pokuta «покаяння, кара; штраф, пеня» | чеська |
| skutek «вчинок, справа» | чеська |
| kutiti «возитися; майструвати; робити нишком» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України