СКРУЧУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

що. Крутячи, звивати що-небудь. Приклади

Сучи аркан, Дурний султан, Та й скручуй тугенько! Бо туркам всім Висіть на їм Прийдеться довгенько. (П. Гулак-Артемовський)
Кабельне виробництво – складне і багатогранне .. Виріб у процесі виготовлення проходить десятки різноманітних операцій: його витягують, скручують, перемотують. (з газ.)
Із дроту держальце скрутить він умудрився. (Л. Глібов)
Стара вже оставалась позаду: важко їй було підняти снопа, важко скрутити перевесло: руки раз по раз слабшали. (Грицько Григоренко)
Віхтик швиденько з соломи скрутила [Секлета], у піч на жар віхтик і роздуває. (А. Головко)
Так скрутила [Мотря] сорочку в руках, що вона чвакнула.., а бризки хлюпнули Кайдашисі в очі. (І. Нечуй-Левицький)
Шура акуратно скрутила руками наскрізь промоклу онучу, і з неї потекло. (О. Гончар)
Сірник ледве тремтів у руці Аксель, яка .. стежила за вогником, що поволеньки скручував білу трісочку. (Олесь Досвітній)
Щоб німці в мене не знайшли листа, я його скручував у трубочку і прив'язував корові до хвоста. (В. Гжицький)
Майстри почали хвалитися своєю силою: один зав'язував узлом і розв'язував залізну коцюбу, другий скручував у дудочку срібний німецький талер. (З. Тулуб)
Похапцем скрутив [Малинка] галстука, сунув у бокову кишеню. (С. Васильченко)
Мав Духнович при собі шинелю в скатці, але не догадавсь її розкрутити. Як скрутив її ще в таборі з допомогою і за вказівкою Гладуна, так і зараз тримав на собі скрученою. (О. Гончар)

кого, що. Повертаючи вбік шию, голову, намагаючись побачити кого-, що-небудь, простежити за кимсь, чимсь. Приклади

Скручую в'язи і дивлюся в чорну столову за сірим вікном. (М. Коцюбинський)
Скрутив [Славко] у її бік шию й водив очима за її рухами. (Л. Мартович)
Єгору Скрипучий ревматизм скрутив суглоби ніг. (М. Бажан)
В'язи йому після фронтової контузії скрутило ото трохи набік, і голова на них майже не рухається. (О. Гончар)
Тимко підскочив до грека ззаду, палицею .. стьобнув по шиї. Той заревів від болю. Голову йому скрутило набік. (Григорій Тютюнник)
Її знов хапають [слуги] за руки, скручують і в'яжуть. (Леся Українка)
Панські полигачі накинулись на чоловіка, скрутили, зв'язали йому руки. (М. Стельмах)
Вона по комусь стріляла, але за мить її уже й саму скрутили, затовкли обличчям у тачанку. (О. Гончар)
По дорозі він костурякою збивав траву, молоденькі вишні скручував, одчахував гілки. (Панас Мирний)
– Надибали ми якось в сусідньому ешелоні кілька ящиків апельсинів та яблук.., – блискає в усмішці зашмарований Прошка. – І, клянусь, не ми пломби скручували, хтось до нас уже їх поскручував. (О. Гончар)
– Ох, і замка дістав, Іване Івановичу! Чорта з два тепер скрутять. (Остап Вишня)
Він не випустив [кільця], а сильно вивернув його ліворуч і так скрутив бугаєві губу, що той заревів від болю. (Григорій Тютюнник)

що. Викривляти, робити косим; скошувати. Приклади

Вдався Улас до сільського господарства зовсім непридатним .. Пошлють биків поганяти – борозну скрутить, огріхів наробить. (Григорій Тютюнник)

кого, що. Туго зв'язувати що-небудь докупи, разом. Приклади

Навіть не чув [Тихін], як скручували руки вірьовками туго, чи боліло. (А. Головко)
Він із зв'язківцями туго скручував кабелем по чотири гранати. (М. Стельмах)
За мить була [Ганна] вже боса, в одній сорочці. Скрутила поясом одяг, взяла в руку наган і .. стала тихо забродити в воду. (О. Гончар)
Явтух .. міцно скрутив йому [коневі] морду ремінним поводом. (Г. Епік)

кого, що. Дуже згинати, скорчувати. Приклади

Івась аж посинів від натуги; кашель піднімав високо його груди, виправляв тіло, підкидав, скручував. (Панас Мирний)
Судороги скрутили Лукію. (О. Донченко)

тільки док., кого, що, перен., розм. Знесилювати, украй виснажувати (про хворобу). Приклади

Ось уже близько двох місяців тіпає його .. неподатлива хвороба, що безжально скрутила його міцний, залізний організм. (С. Добровольський)
Його живо скрутило: за день не стало! (Грицько Григоренко)

тільки док., кого, перен. Змучити, замучити (про біду, горе і т. ін.). Приклади

Біда тая зовсім його скрутила. (Марко Вовчок)
[Сокуренко:] Е, слухайте, паніматусю, і не таку бумагу даси, як скрутить тебе лихо! (М. Кропивницький)
Чи так уже його біда та горе скрутили, – прямо не той Петро став. (Г. Хоткевич)
Я ж уже згадував вам, що раніше ніколи б був не подумав, що те нещастя може так скрутити людину! (Ірина Вільде)

тільки док., кого, що, перен., розм. Підкорити своїй волі, зробити слухняним, покірним кого-небудь. Приклади

Можна скрутити громаду, показати їй, що Гордій має силу і може примусити поважати його право. (Б. Грінченко)
– Ах, герой!.. – дратувався Андрій. – Хамовитий хлопець. Доведеться скрутити. (Ю. Бедзик)
Може, й плюнув би в люті Плачинда на Давида, але коли згадав, що тоді доведеться по всьому селі дражнити собак, щоб хтось поздіймав з покрівлі вікна, мусив скрутити свою гордість. (М. Стельмах)
Забрьоху скрутив [писар] з сотничества [сотенства]. (Г. Квітка-Основ'яненко)
– Я Ястшембського скрутив за довги та й випер з Журавки. (І. Нечуй-Левицький)

розм. Змінювати напрямок руху вбік від попереднього; звертати. Приклади

Скрутив [Іван] у бокову доріжку, щоби не стрічатися з бароном. (І. Франко)
Олекса повернув на Ясінь, а Павло ніби на Ямну, але скоро скрутив у праву руку й подався на Путилів. (Г. Хоткевич)
Фіра скрутила на плебанію. (Ірина Вільде)
* Образно. Кожний з них мислив о Довбуші, кожний .. хотів бути подібним, але – життя скручувало зовсім у інший бік. (Г. Хоткевич)
Над річкою великий камінь... один-однісінький... Відтам річка скручує на північ... (І. Франко)
Ось дорога скрутила вбік, побігла з гори в долину. (М. Коцюбинський)
Лісна дорога раптом скрутила вбік. (Мирослав Ірчан)

тільки док., що, розм. Змолоти (перев. на жорнах). Приклади

Явдоха зібралася скрутити на жорнах зерна. (С. Чорнобривець)

тільки док., що, розм., рідко. Зняти (кінофільм). Приклади

Я взявся за фільм “Звенигора”. Я скрутив його за три місяці. (О. Довженко)

тільки док., що, перен., розм. Зробити щось підступне. Приклади

Я знаю, як Чижик за Совинських діло скрутив... Совинський дівку встрелив... Чижик і скрутив діло .. І покрили... Людську кров покрили... (Панас Мирний)
– Читай, – обізлився Степан Кушнір і з-за Варчукового плеча почав дивитися на газету, щоб дукач не скрутив чогось по-своєму. (М. Стельмах)

СКРУ́ЧУВАТИ