СИЧАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

Видавати або утворювати звуки, які нагадують протяжну вимову звука “с”. Приклади

В небі зірка засвітилася; Все затихло, все мовчить, Чуть гадюку – як сичить. (П. Грабовський)
Орля сичало, било крильми, звивалося і викручувалося всім тілом. (З. Тулуб)
Гуска тільки погрозливо сичала. (Іван Ле)
Відколи його опарено, на ноги не статкував, ходив з костуром в руках і серед розмови часто сичав. (І. Франко)
Жни, Гафійко, жни .. Що, пучку врізала, сичиш з болю?.. (М. Коцюбинський)
Спрожогу вскочив [Охрім] у кропиву і аж сичав, чухаючись, так йому свербіли ноги. (Григорій Тютюнник)
Засніжені червоноармійці сичали від холоду. (П. Панч)
Знов Герман чекає. Огонь сичить і тріскотить у печі. (І. Франко)
Чабан замовк, і в тиші стало чути, Як мокрі дрова у вогні сичать... (Д. Павличко)
Дах провалився, і крізь чорний отвір бухало червоне, нещадне полум'я. Воно шуміло, сичало зловісно, як тисячі гадюк. (В. Гжицький)
В купе запанувала загадкова тиша .. Одноманітно сичав за скляною банкою [ліхтаря] газ. (Олесь Досвітній)
За широким молом, біля вокзалу, сичав паровоз. (П. Панч)
В хаті було тихо. Сичав сердито самовар. (Н. Рибак)
Білий морок стояв у цеху .. В чанах сичало так, ніби тут спускала пару принаймні сотня паровозів. (П. Загребельний)
Довго ще гримала Наумиха на чоловіка та совала горщики в піч так енергічно [енергійно], що не раз борщ, хлюпнувши на вогонь, бухав та сичав, мов гадина. (М. Коцюбинський)
– Уляно, чого там люди позбиралися? .. – А я знаю? – здвигає круглими плечима наймичка і вихоплює рогачем пригорілу зверху картоплю, що сичить. (М. Стельмах)
Хвилі сичать за бортом. (І. Муратов)
І гармати й пістолі мовчать, Лише хвилі під нами сичать. (П. Воронько)
Чути, як булькає, сичить і ніби плямкає губами вода. (О. Донченко)
В кімнаті по-гадючому сичить старосвітський годинник і починає тупо відбивати години. (М. Стельмах)
Лижі в бійців сичали, мов змії. (Я. Качура)
Пара конячин ледве тягла наш віз, що аж сичав по піщаній дорозі. (Олесь Досвітній)

Утворювати свистячі звуки, швидко розсікаючи повітря (про предмети). Приклади

Мов кодло лютих змій, сичала лоза, шматуючи на клапті Федькове тіло, а він .. мусив був терпіти нещадні удари. (С. Добровольський)
Кулі сичали над головами переляканих на смерть людей. (П. Колесник)
Гострі весняні вітри сичали на просторі, пронизували до кісток. (К. Гордієнко)
Дощ сичить, немов змія, Дощ січе, шипить, шумить, Хвиля злісно клекотить. (М. Рильський)

Вимовляти протяжно звук “с”, заспокоюючи кого-небудь, закликаючи до тиші і т. ін. Приклади

Часом знімався на майдані гомін, але ті, хто стояв при самих вікнах, сичали й цитькали на задніх. (О. Ільченко)
– Коло мене ходить та баба .. та беззубим ротом сичить. (Панас Мирний)

Говорити здавленим від злоби, люті, роздратування і т. ін. голосом. Приклади

– Ходім лиш зараз у волость, нехай нас волость розсудить, а не ти з свекрухою .. – кричала, аж сичала Мотря. (І. Нечуй-Левицький)
– Уб'ю... – аж сичав він .. На щастя, Лушня почув тихий скрип босої ноги, глянув і одскочив убік... (Панас Мирний)
Мама заступає Дарці дорогу, бере сильно .. за плече і вже не кричить, а сичить..: – Я тебе питаю, де ти до цього часу сиділа? (Ірина Вільде)
* Образно. Вони слушної хвилі ждали, щоб гарнізон розбить у прах. Та вже сичало зради жало між грізних месників в ночах. (В. Сосюра)
На людей було сичить [фашист], гарчить, аж пирска, а до корови – так лагідно: “муня-муня...”. (Яків Баш)
[Іван:] Та нехай би за діло вилаяла, ну так! А то прямо чи слід, чи не слід – сичиш, сичиш і сичиш! (І. Карпенко-Карий)
Він усе ще не міг змиритися з поразкою і злобно сичав на кожне наше слово. (з публіц. літ.)

СИЧА́ТИ