СИЧАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

сича́ти «шипіти, видавати свистячі звуки»

звуконаслідувальне утворення;
псл. sykati, syčěti;
р. [сы́кать] «шикати», бр. сы́каць «видавати свистячі звуки, сичати», п. syczeć, sykać, ч. sykati, syčeti, слц. syčat’, вл. sykać, syčeć, нл. sykaś, sycaś, схв. сùктати, слн. síkati, sičáti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

сик
си́кати «сичати» (Ме)
сича́вий «із сичанням»
сичли́вий «який сичить»
сичь «гадюка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сы́каць «видавати свистячі звуки, сичати» білоруська
sykać верхньолужицька
syčeć верхньолужицька
sykaś нижньолужицька
sycaś нижньолужицька
syczeć польська
sykać польська
sykati праслов’янська
syčěti праслов’янська
сы́кать «шикати» російська
сùктати сербохорватська
syčat' словацька
síkati «тс.» словенська
sičáti «тс.» словенська
sykati чеська
syčeti чеська

си́ква «голець, Nemachilus barbatulus L.» (іхт.)

первісним вважається зв’язок цих назв із дієсловом сі́кти́: спіймана риба наїжачується і січе по боках рухливими підочними колючками;
вторинні назви пов’язані з дієсловом сича́ти за звуком, який видає ця риба, взята в руку;
на гольця назва могла бути перенесена за зовнішньою подібністю обох видів риб;
р. [сик] «щиповка», [си́кла, сиковка, сиколка, секун, секуша], п. [sikawka, siek, siekierka], ч. слц. sekavec, sykavec, нл. sykańc, sykawice, sykawicka, схв. [seka, sekuš, sjekaća];
Фонетичні та словотвірні варіанти

сик «щиповка звичайна, Cobitis taenia L.»
си́кавка
си́калка
си́кля
си́кота
сік
сі́кавиця
сі́кавка
сі́калиця
сі́каниця
сікач
сі́ковиця
сіку́нка
сци́кавка
сци́калка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
sykańc нижньолужицька
sykawice нижньолужицька
sykawicka нижньолужицька
sikawka польська
siek польська
siekierka польська
сик «щиповка» російська
си́кла російська
сиковка російська
сиколка російська
секун російська
секуша російська
seka сербохорватська
sekuš сербохорватська
sjekaća сербохорватська
sekavec словацька
sykavec словацька
сі́кти́ українська
сича́ти українська
sekavec чеська
sykavec чеська

сикота́ти «ґелґотати» (про гусей)

очевидно, результат контамінації форм сокота́ти і сича́ти (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сокота́ти українська
сича́ти українська

сич «Athene Boie, (сич хатній) Athene noctua Scop.; [совка-сплюшка], Otus scops L.; сова вухата, Asio otus L. Шарл; крутиголовка, Junx torquilla L. ВеЛ» (орн.)

зіставляється ще (Mühl.–Endz. III 771–772; Petersson KZ 47, 241–242) з сова́, лит. šaũkti «кричати», лтс. sáukt «звати» або зближується (Otrębski Ез.-етн. изсл. 72) з лит. suõkti «кричати» (про сову);
пов’язується також із сича́ти (птах нібито сичить, коли сердиться);
очевидно, псл. *syt’ь з іє. *k’ūt-i̯-os (Mareš Slavia 1967, 366–369);
р. бр. сыч, п. syczek «совка-сплюшка», ч. sóc «сич; мохноногий сич, Aegolius Kaup», sóček «сич хатній; [корольок, Glaucidium]», слц. sóč «сич хатній», sóčok krpató «корольок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

сичак «крутиголовка»
сичик «корольок жовтоголовий, Regulus regulus L.»
сичик-горобець «Glaucidium passerinum L.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сыч білоруська
*k'ūt-i̯-os індоєвропейська
sàukt «звати» латиська
šaũkti «кричати» литовська
suõkti «кричати» (про сову) литовська
syczek «совка-сплюшка» польська
*syt'ь праслов’янська
сыч російська
sýč «сич хатній»«корольок» словацька
sýčok krpatý «сич хатній»«корольок» словацька
сова́ українська
сича́ти (птах нібито сичить, коли сердиться) українська
sýc «сич; мохноногий сич, Aegolius Kaup»«сич хатній; [корольок, Glaucidium]» чеська
sýček «сич; мохноногий сич, Aegolius Kaup»«сич хатній; [корольок, Glaucidium]» чеська

яча́ти «кричати по-лебединому; кричати, шуміти (про багатьох людей)»

псл. (j)ęčati (‹ іє. *enk-/onk-, звуконаслідувального походження);
зіставляється з лит. iñksti «вищати, стогнати», ùngti «скиглити», алб. nёkóń (‹ *ёnkóń) «cтогну», гр. ὀγϰάομαι «реву, кричу», ірл. ong «стогін, зітхання», свн. anken «стогнати, зітхати»;
до словотвору пор. гуча́ти, рича́ти, сича́ти і т. ін;
думка (Uhlenbeck AfSlPh 15, 487) про походження слова в слов’янських мовах із германських безпідставна;
р. [яча́ть] «(про гусей, лебедів) стогнати, жалібно кричати», др. ячати «зойкати, стогнати», п. jęczeć «cтогнати, охкати; скиглити, нарікати», ч. ječeti «вищати, верещати», ст. jěčeti «кричати, галасувати», слц. jačat’, болг. еча́ «лунаю, гримлю, розлягаюся», м. jачи «лунає, розлягається; стогне», ечи «лунає, розлягається», схв. jе́чати «розлягатися (про звук), лунати; стогнати», слн. ječáti «зітхати, стогнати, охкати», цсл. ачати «стогнати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

якіт «крик, гам»
якоті́ти «галасувати, кричати (про дітей)»
ячи́ти «плачливо, жалібно говорити, молитися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
nёkóń «cтогну» (‹ *ёnkоń) албанська
*ёnkóń албанська
еча́ «лунаю, гримлю, розлягаюся» болгарська
ὀγϰάομαι «реву, кричу» грецька
ячати «зойкати, стогнати» давньоруська
*enk-/onk- індоєвропейська
ong «стогін, зітхання» ірландська
iñksti «вищати, стогнати» литовська
ùngti «скиглити» литовська
jачи «лунає, розлягається; стогне» македонська
ечи «лунає, розлягається» македонська
jęczeć «cтогнати, охкати; скиглити, нарікати» польська
(j)ęčati праслов’янська
яча́ть «(про гусей, лебедів) стогнати, жалібно кричати» російська
jе́чати «розлягатися (про звук), лунати; стогнати» сербохорватська
anken «стогнати, зітхати» середньоверхньнімецька
jačat' словацька
ječáti «зітхати, стогнати, охкати» словенська
гуча́ти українська
рича́ти українська
сича́ти українська
ачати «стогнати» церковнослов’янська
ječeti «вищати, верещати» чеська
jěčeti «кричати, галасувати» (ст.) чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України