ПРОВОРКОТАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
ПРОВОРКОТА́ТИ
Те саме, що проворкува́ти 1.
що і без прям. дод., перен.
Те саме, що проворкува́ти 2.
Приклади
- Кошкін подивився скоса на Женю і проворкотів: “Струни рук і сердець почуттєві .. ”. (І. Муратов)
- Панщина ж, своє господарство і діти усім тягарем лягли на одні материні плечі. Він і досі дивувався, як вона, перериваючись, устигала і панське діло поробити, і своє поле, і город доглянути, і дома впоратись: хату побілити, хліб спекти, шмаття попрати і дітям на ніч котика проворкотіти. (М. Стельмах)
що і без прям. дод., перен.
Пробурчати, промурмотати, виражаючи невдоволення чим-небудь, гнів і т. ін.
Приклади
- – Хлопський син! Тьфу, якого біса тим хлопам пхатися сюди! – проворкотав Валько. (І. Франко)
- – Одно відомо, – знов дід проворкотів понурим гласом, – що всі ми й доби й тижні погубили в сій клятій тьмі. (Леся Українка)
- В тій хвилі Олекса проворкотав щось крізь сон. (І. Франко)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.