ПРИКМЕТНИК — ТЛУМАЧЕННЯ
ПРИКМЕ́ТНИК
Частина мови, що виражає ознаку предмета і сполучається з іменником, узгоджуючись з ним в роді, числі й відмінку.
Приклади
- Відносні прикметники, що означають приналежність предмета особі чи предметові, звуться присвійними (тітчин, батькова). (з наук. літ.)
- Залежно від змісту можуть наголошуватись і такі повнозначні частини мови, як займенники, прислівники, числівники. Рідше логічними центрами бувають прикметники. (з навч. літ.)
- Не раз, бува, спокуса перекладати вірші з російської мови слово в слово розбивається об те, що повні форми прикметників – веселая, веселое, веселые – нормальні по-російськи, а в українській літературній мові узаконені форми – весела, веселе, веселі... (М. Рильський)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.