ПРИЗНАВАЛО — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

Вважаючи правдивим, справедливим що-небудь, погоджуватися з чимсь, стверджувати що-небудь; визнавати. Приклади

– Я не був для вас таким уже надто лихим паном. Не одного я ратував [рятував] у потребі, не одному помагав у слабості, самі признаєте... (І. Франко)
– Кохання – це найперша умова взаємовідносин між двома людьми [чоловіком і жінкою]. Як ви можете це не признавати! (Ірина Вільде)
– Ви самі, панно Броню, мусите признати, що я, як мати, маю попросту обов'язок розвідатися про все. (Л. Мартович)
З того моменту, коли сільська дячиха смиренно й одверто признала вищість своєї станіславівської колежанки, – між ними запанувала цілковита гармонія. (Г. Хоткевич)
Литвин стежив за ним, але не вставав. Мабуть, і він з жалем признавав в душі, що нема вже давньої сили, і сушив собі голову, як побороти ворога. (Мирослав Ірчан)
Оксані було тяжко признати, що інший раз свекруха її права, що вона .. справді нічого не вміє робити, і руки опускалися в неї. (Грицько Григоренко)
Далі дізнайся: немає нічого, що можна б назвати Чимсь од порожні відмінним і разом на тіло не схожим; Отже, немає підстави щось третє в світах признавати. (М. Зеров)
Катару лікар уже в мене не признав, кашлю, пропасниці та інших симптомів уже місяць, як нема. (Леся Українка)
– Хіба вони там не знають, що землю в нас люди вже між собою поділили? – Не хочуть вони цього за нами признавати, тітко Мотре! Кажуть, що неправильно Цимбал панську землю розміряв. (О. Гончар)
– Хто його підписав? – запитав хтось з натовпу. – Підписав цей закон .. Григорій Петровський. Признаєте такий підпис? – дужчає голос Варчука. (М. Стельмах)
– Може, воно й так, – відказую. – А закон за козаками признає одні предківські землі... (Панас Мирний)
З такою рукою він уже не потрібний був пані Косінській, ну, й інвалідської [інвалідної] пенсії не признали Гнаткові. (П. Козланюк)

Вважати кого-, що-небудь вартим уваги, поважати, цінувати когось, щось. Приклади

[Любов:] Ви щось читаєте? (Підходить і дивиться). А, Надсон! Ви, Сергію Петровичу, здається, не признаєте сього поета? (Леся Українка)
[Ольга:] Так чого ж ти їдеш вчитись? [Павло (посміхнувся):] Щоб і Макар Іванович мене признав. (О. Корнійчук)
Я довідався, що десь коло нас близько мешкає молода швачка, яка ані в Бога не вірує, ані панів не признає. (В. Стефаник)
Будьте спокійні, що без Вашого відома і згоди я не дозволю собі змінити щось у Вашому рукопису, бо й я признаю й шаную права автора. (М. Коцюбинський)
Славні людці! Тільки могли б трошки більше гігієну хат признавати і менше білизни на вулиці розвішувати. (Леся Українка)
– Ви не дивіться, мамо, що Гриць такий тихий, а Бога вже не признає. (М. Стельмах)
Вівчар Улас .. не знав та й не признавав іншого щастя на світі, як бути біля овець. (Панас Мирний)
Праву руку поклав [хлопчина] на пояс й ногу виставив наперед .. Цю позу він, певно, скопіював з якоїсь батькової фотографії, бо іншої пози й не признавав. (М. Томчаній)

Розцінювати кого-, що-небудь якось, вважати кого-небудь кимсь. Приклади

Якби ся розмова з бабою була сам-на-сам, то я б її .. розпитався, чим занедужала боляща, та тоді і дав би тих ліків, які признавав найцілющими. (Панас Мирний)
– Признали, значить, що воно [“прошеніє”] не слушне, не варте уваги, і казали мені оповістити тебе про це... (М. Коцюбинський)
– Ну й швидка! – з подивом і повагою признав Данило, коли за Мариною закурили небруковані печорські дороги. (Ю. Смолич)
– З ласки Бога й народа обраний, Наш королю! вітаєм тебе! Ми підданими влади твоєї Признаємо по волі себе. (Леся Українка)
Галя одного разу перелякалась навіки, признавши стару грушу коло хати за каву... (Марко Вовчок)
В неї живі карі очі й червоне смугляве лице: коли б не сиві пасма, що вибивались з-під очіпка, її можна було б признати за молодицю. (С. Васильченко)

кого. Те саме, що упізнава́ти. Приклади

Настя дивилась на Гната й не признавала його. (М. Коцюбинський)
Христя одвертається від кожного стрічного прохожого і проїжджого: їй здається, що то хазяїн – і от-от признає її... (Панас Мирний)
Поштаря Федір – так ввали приїжджого – признав, тільки-но сіли на воза. Це – дід Савочка. (Ю. Мушкетик)
Сильні собі гнізда високо мостили .. Опісля ж, як з меншим іноді стрівались, То й признать при людях злидаря боялись. (Я. Щоголів)
Батько задививсь на сина, батько признає своє дитя. (Панас Мирний)
Млинар упіймав коня і завів його в свій хлів .. Оголосив війську, чи не їх ото кінь, але військо коня не признало. (А. Калин)

ПРИЗНАВА́ТИ