ПОРУЧИКИ — ТЛУМАЧЕННЯ
ПОРУ́ЧИК
Офіцерське звання у царській армії, наступне після чину підпоручика, а також особа, що має це звання.
Приклади
- Не вспіли генеральшу поховати, як приїхав з полку старший панич – тепер уже якийсь там поручик, чи що. (Панас Мирний)
- Офіцерський дроздовський полк був у повній формі, там полковники були за взводних, а капітани й поручики билися, як прості солдати, і командував ними донський хорунжий, що за рік зробився генералом. (Ю. Яновський)
- Павло Діденко невдоволено глянув на сіру шинелю на вішалці – з погонами поручика. (А. Головко)
В арміях деяких країн: військове звання молодшого офіцера; особа, яка має це звання.
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
ПОРУ́ЧИКІВ
Прикм. до пору́чик; належний поручикові.
Приклади
- Ми з дружиною вийшли з хати... “Панове, не баріться довго, – почули ми поручиків голос, – за півгодини будемо обідати!”. (Олесь Досвітній)
- – Мовчати! .. А цього ти не нюхав? – І важкий кулак Онопрія роз'юшив поручикового носа... (А. Іщук)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.