ПОКЛИК — ТЛУМАЧЕННЯ

ПО́КЛИК

Прохання, запрошення або вимога прийти, з'явитися куди-небудь і т. ін. Приклади
  • Це наче з-під землі донісся до неї глухий Ониськів поклик: – Явдохо! Явдохо! а йди лиш сюди. (Панас Мирний)
  • Зайти до кухні без поклику Хани не смів ані Куна, ані Лейбуньо, доки вона була в кухні. (І. Франко)
  • Нур'ялі сидів у комірці, готовий з'явитися на перший поклик. (З. Тулуб)
  • * Образно. Зачувши голос від вершин незнаних, На поклик владний я до тебе йшов. (М. Зеров)
  • Він серцем чує, як з глибоких долин, де киплять ріки та рвуть береги, з тихих осель і царинок котиться вгору, на поклик весни, жива хвиля худібки, і під ногами її радо зітхає земля. (М. Коцюбинський)
  • Так, це тільки берег Великого океану, заповітне місце, звідки чути поклик просторів, неспокійних доріг. (О. Гончар)
Прохання або вимога діяти певним чином, взяти участь у чому-небудь. Приклади
  • Треба напружити всі сили, гукнути поклик до всіх, кому дорога ця справа. (Панас Мирний)
  • Так на поклик муезина [муедзина] правовірний починає молитву... (Леся Українка)
  • Ще вранці – на поклик першого гудка – застрайкували найбільші заводи. (Ю. Смолич)
  • Місто дише напружено Навіть у сонній млі. Чуєш ти поклик, друже: – На кораблі! (М. Рильський)
  • – В атаку! В атаку! В атаку! – Немов у відповідь на цей поклик, весь плацдарм загримів канонадою. (О. Гончар)
  • Птруа... птруа!.. Горляний поклик все навертає крайніх [овець] в отару, тримає повідь у берегах. (М. Коцюбинський)
  • Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони під поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші... Хвилина – і табун мов буря понесла. (М. Рильський)
Те саме, що ви́гук 1. Приклади
  • Якщо прийде журба, то не думай її Рознести у веселощах бучних, За столом, де веселії друзі твої П'ють-гуляють при по́кликах гучних. (Леся Українка)
  • З іскрами радості в чорних оченятах, з веселим покликом: “їдемо, їдемо, на виноградник їдемо!” – вони зірвалися з-за столу. (М. Коцюбинський)
  • До глибокої півночі краяв нам серця, час від часу пронизуючи темряву, надривний, розпачливий поклик збезпам'ятілої від туги Яринки... (В. Козаченко)
  • – Кру-кру! – лунає поклик журавлів, І слід по них в німому небі тане. (М. Нагнибіда)
  • І вдосвіта, під ніжний поклик вудвуда прокинувшися на сіні під клунею, я довго подивлявся крізь вишневе листя – як сіріло і ясніло синє небо. (Ю. Яновський)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.