ПОКЛИК — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

Прохання, запрошення або вимога прийти, з'явитися куди-небудь і т. ін. Приклади

Це наче з-під землі донісся до неї глухий Ониськів поклик: – Явдохо! Явдохо! а йди лиш сюди. (Панас Мирний)
Зайти до кухні без поклику Хани не смів ані Куна, ані Лейбуньо, доки вона була в кухні. (І. Франко)
Нур'ялі сидів у комірці, готовий з'явитися на перший поклик. (З. Тулуб)
* Образно. Зачувши голос від вершин незнаних, На поклик владний я до тебе йшов. (М. Зеров)
Він серцем чує, як з глибоких долин, де киплять ріки та рвуть береги, з тихих осель і царинок котиться вгору, на поклик весни, жива хвиля худібки, і під ногами її радо зітхає земля. (М. Коцюбинський)
Так, це тільки берег Великого океану, заповітне місце, звідки чути поклик просторів, неспокійних доріг. (О. Гончар)

Прохання або вимога діяти певним чином, взяти участь у чому-небудь. Приклади

Треба напружити всі сили, гукнути поклик до всіх, кому дорога ця справа. (Панас Мирний)
Так на поклик муезина [муедзина] правовірний починає молитву... (Леся Українка)
Ще вранці – на поклик першого гудка – застрайкували найбільші заводи. (Ю. Смолич)
Місто дише напружено Навіть у сонній млі. Чуєш ти поклик, друже: – На кораблі! (М. Рильський)
– В атаку! В атаку! В атаку! – Немов у відповідь на цей поклик, весь плацдарм загримів канонадою. (О. Гончар)
Птруа... птруа!.. Горляний поклик все навертає крайніх [овець] в отару, тримає повідь у берегах. (М. Коцюбинський)
Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони під поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші... Хвилина – і табун мов буря понесла. (М. Рильський)

Те саме, що ви́гук 1. Приклади

Якщо прийде журба, то не думай її Рознести у веселощах бучних, За столом, де веселії друзі твої П'ють-гуляють при по́кликах гучних. (Леся Українка)
З іскрами радості в чорних оченятах, з веселим покликом: “їдемо, їдемо, на виноградник їдемо!” – вони зірвалися з-за столу. (М. Коцюбинський)
До глибокої півночі краяв нам серця, час від часу пронизуючи темряву, надривний, розпачливий поклик збезпам'ятілої від туги Яринки... (В. Козаченко)
– Кру-кру! – лунає поклик журавлів, І слід по них в німому небі тане. (М. Нагнибіда)
І вдосвіта, під ніжний поклик вудвуда прокинувшися на сіні під клунею, я довго подивлявся крізь вишневе листя – як сіріло і ясніло синє небо. (Ю. Яновський)

ПО́КЛИК