ПОБЛУКАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

ПОБЛУКА́ТИ

Ходити, їздити і т. ін. якийсь час без певної мети і напрямку. Приклади
  • Гордій одного дня взяв рушницю та й подався з дому. Власне, він не полювати йшов, а так, поблукати. (Б. Грінченко)
  • – Корівка хай собі пасеться, а я поблукаю. (Григорій Тютюнник)
  • Поблукавши по селищу й дошукавшись, нарешті, інженерчиної квартири, він несміливо постукав у двері. (Г. Коцюба)
  • Мало жив я, та чимало Поблукав по світу. (П. Грабовський)
  • Поблукали ми по світу У своїй мандрівці дальній, І відкрився наостаннє Нам Індійський океан. (М. Шеремет)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.