ПОБЛУКАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
ПОБЛУКА́ТИ
Ходити, їздити і т. ін. якийсь час без певної мети і напрямку.
Приклади
- Гордій одного дня взяв рушницю та й подався з дому. Власне, він не полювати йшов, а так, поблукати. (Б. Грінченко)
- – Корівка хай собі пасеться, а я поблукаю. (Григорій Тютюнник)
- Поблукавши по селищу й дошукавшись, нарешті, інженерчиної квартири, він несміливо постукав у двері. (Г. Коцюба)
- Мало жив я, та чимало Поблукав по світу. (П. Грабовський)
- Поблукали ми по світу У своїй мандрівці дальній, І відкрився наостаннє Нам Індійський океан. (М. Шеремет)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.