ОПОВИВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

кого, що. Обвивати, обплітати кого-, що-небудь чимсь або що-небудь навколо когось, чогось. Приклади

На Нимидору наділи Миколину шапку, шапку оповили довгою .. стрічкою. (І. Нечуй-Левицький)
Айтаков спинився, звів руки догори. Другий його помічник неначе на це тільки й сподівався. Як злодія, вловив і оповив його під груди мотузом. (Іван Ле)
Квітчастий шовк не оповив голову .. Галя ніяково заховала хустину. (М. Стельмах)
Хміль, березка чіплялись за його [бузку] тонкі гілки, лізли угору, спускалися униз, уростали у землю і знову піднімалися вгору, – непролазною сіткою оповивали його. (Панас Мирний)
І спершу гарно страх з сусідкою він [Хміль] жив. Дивлюсь, аж приятель за гілку зачепився, А трохи згодом глядь – всю Рожу оповив. (Є. Гребінка)
Шинеля й гімнастьорка в нього були пошматовані, біліли бинти, що оповивали груди. (Григорій Тютюнник)
Ґанок і невелику веранду рясно оповили стебла дикого винограду. (А. Шиян)
Раптом оповиває [Джема] його шию руками і цілує. (І. Кочерга)
Олеся сіла близенько коло Балабухи, оповила його шию руками. (І. Нечуй-Левицький)
Я тихо підсів до неї, оповивши рукою її стан, щоб часом вона не впала. (Олесь Досвітній)

що, перен. Оточувати кругом, з усіх боків. Приклади

– Ось тобі і Кут зараз, – сказав Колісник, указуючи на ряд хаток, що, наче поясом, оповив круту гору. (Панас Мирний)
Ліс темними крилами своїми озеро оповив. (І. Волошин)

кого, що. Поширюючись, обволікати, огортати, затягувати (про дим, туман, пил і т. ін.); обгортати. Приклади

Опар .. ніби прозорою імлою оповивав гори й пригорки. (І. Нечуй-Левицький)
Туман непомітно танув, але ще суцільною сірою пеленою оповивав табір і зливався з небом. (А. Хижняк)
Два постріли потрясли повітря. Дим і порох оповили батарею. (П. Панч)
Амбразури оповивало курявою і димом. (В. Кучер)
Димом, як наміткою, оповило стрункий зелений ліс. (С. Васильченко)
* Образно. Люди завжди поетизують високе і величне .. Вони оповивають легендами тих, кого хочеться бачити завжди і скрізь поруч з собою. (з наук. літ.)
Перше, що вразило мене.., – це напівтемрява, що оповивала все довкола. (М. Трублаїні)
На узліссі його оповиває тиша і росяний плач. (М. Стельмах)
Павлусь уже мріяв .. У такі хвилини його карі очі робилися глибокими, замисленими, легка поволока оповивала їх. (О. Донченко)
Дощ прибив високу траву до самої землі, оповив сизою вологістю сліпучу зелень. (М. Стельмах)
По стрісі клуні шелестять і ворушаться лісові грушки, їхні терпкі пахощі увесь час оповивають чоловіка. (М. Стельмах)
Ароматом, повним чару, Обійму тебе, мій царю, – Горду голову твою Опов'ю. (А. Кримський)
Теплий вітер оповив її тіло. (Н. Рибак)

кого, що, перен. Охоплювати кого-, що-небудь, заполонювати (про почуття, певний стан і т. ін.). Приклади

Потроху очі заплющуються, тихий сон оповива діти. (Б. Грінченко)
Тяжкі думи оповивають Іванка, з голови не йде Людомир. (А. Хижняк)
Жаль оповив Іванове серце, жаль великий. (Ю. Мушкетик)
[Юрко:] Як .. зустрівся я уперше з її поглядом, як .. почув уперше її промову, відтоді – мов замороком [заморокою] якимсь мене оповило. (М. Кропивницький)
* Образно. Вечірній світ розливсь по стомленій землі, І ліс дрімає темний, І чари навкруги усе оповили. (М. Рильський)

кого. Те саме, що сповива́ти. Приклади

Мати оповиває дитину.

ОПОВИВА́ТИ