ОБРАЖАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
ОБРАЖА́ТИ
Зневажливим висловлюванням, недобрим вчинком і т. ін. завдавати кому-небудь душевного болю, моральної травми.
Приклади
- Нехай бідну Зоню хто хоче ображає, панна Юзечка ще й гнівається, що вбога сирота Зоня не вміє бути ґречною. (Леся Українка)
- Кожному, хто смів його [брата] ображати, вона ладна була перервати горлянку. (Григорій Тютюнник)
- Гордій сердився за яку дурницю, її ображувало це. (Б. Грінченко)
- – Коли б же я знав, що я тебе ображу, – звіку б не казав! (Марко Вовчок)
- Він ніколи нікого з них не образив, не сказав жодного грубого слова. (Ю. Шовкопляс)
- Те, що він без кінця вихваляв свою Унгарію, з якою вони воювали, якось не ображало бійців. (О. Гончар)
- Криві ворота, не обмазана хата .. неприязно кинулись у вічі й образили Грицькову хазяйливу натуру... (Панас Мирний)
- [Перун:] Пане начальнику! Чуєте, вона образила вашу честь! (І. Франко)
- Послові російському Наполеон з обуренням вичитував, що Олександр нарочито все робить, аби лише образити Францію. (П. Кочура)
рідко.
Те саме, що кри́вдити.
Приклади
- – Я з мужика вийшов, і я його, мужика чорномозольного, нікому не дам ображати. (Григорій Тютюнник)
- – Але коли ви в поході де-небудь образите бідного, украдете, пограбуєте.., – я знищу вас як зрадників. (О. Довженко)
перен.
Неприємно хвилювати; бентежити, дратувати.
Приклади
- Його ображає згадка про те, що молодший брат .. знищив усі його заміри, два роки плекані в серці. (М. Коцюбинський)
- Голос коханої, який лунав з освітленого вікна, вабив його, дражнив і ображав. (Л. Дмитерко)
Тлумачний словник української мови в 11-ти томах
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.