ОБМОВЛЯТИСЯ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ОБМОВЛЯ́ТИСЯ

про що, із спол. що і без дод. Ненароком висловлювати те, чого не слід; проговорюватися. Приклади

[Олеся:] Що ж це таке? Так тому правда, про віщо мама .. не раз обмовлялась? (М. Кропивницький)
Настечка одразу спаленіла: хіба ж не знає вона, що тітка Докія ні-ні та й обмовляться, що вони хотіли б мати отаку проворну невістку. (М. Стельмах)
– Ніколи письменник у товаристві свого співбрата по перу не обмовиться, не викаже свого сюжету. (О. Донченко)
“Окаянний Святополк, що його називають Поганополком...” Таки обмовився літописець! Тут “Поганополк” виступає як компресія, кліше – “поганий”, “поганець”, іншими словами “язичник Святополк”. (із журн.)
Я не обмовився, вживши термін “допитування”. Лук'янова таки допитували за всією формою. (Б. Олійник)

Вносити додатковим зауваженням, застереженням ясність, виправлення у попереднє висловлювання; додатково роз'яснювати що-небудь. Приклади

Одначе мушу обмовитися: я прийшов сюди не як ворог і я нікому не хотів би заподіяти зла. (О. Гончар)

тільки недок. Пас. до обмовля́ти.

Тлумачний словник української мови в 11-ти томах

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.