НІВЕЧИТИ — ТЛУМАЧЕННЯ

НІ́ВЕЧИТИ чу, чиш, недок.

що. Псувати, руйнувати, знищувати що-небудь. Приклади
  • Степан заскрипів зубами. – Ну, щастя, – каже, – її. Так давайте ж, хлопці, хоч слід по собі зоставимо. І давай ходити по кімнатах та бити, нівечити, що під руку попадало. (Г. Хоткевич)
  • Колупає [американка] фрески давні, Древню нівечить стіну. (М. Шеремет)
  • Вряди-годи по верхів'ях дубів пролітав вітер, листя журно шелестіло, ніби там угорі ішла тиха змова проти людей, що нівечили пилками та сокирами тіла могутніх дерев. (Григорій Тютюнник)
кого, що. Катувати, мучити кого-небудь, знущатися, глумитися з кого-небудь, жорстоко й грубо поводитися з кимсь; калічити, заподіюючи фізичних або моральних травм. Приклади
  • – А Бібіков, що був у Київі [Києві] за генерал-губернатора! І!.. От вже був!.. Нехай його святий судить! нівечив людей.... (О. Кониський)
  • [Бичок:] І голодом її [жінку] морив, і в льох запирав, і посеред зими у ополонці купав, і бив, і нівечив!. Таки призвів її до того, що втекла! (М. Кропивницький)
  • – Крізь пальці дивимось на тих злодіїв, котрі викрадають чуже щастя, нівечать душі і потім спокійно стають під вінець. (І. Франко)
  • Починає розказувати [пан], який Гнат злочинець, як він довго намірявсь забити Олександру, як він бив її, нівечив, мов звір лютував над бідною офірою. (М. Коцюбинський)
  • – Матінко рідная, пропав мій вік! – А що, може, б'є? – Нівечить і б'є мало не щодня! (С. Васильченко)
що. Негативно впливаючи, порушувати нормальний перебіг, розвиток чого-небудь. Приклади
  • – Ще раз кажу вам, що такими тривожними гадками ви нівечите всі мої старання. (Б. Лепкий)
  • Він терпеливо працював; вертів бур і бив балдою, бив до нестями, ніби своїми ударами хотів вгамувати біль і протаранити скелю, що закривала світ і нівечила йому життя. (Г. Коцюба)
  • Одарка вже забула про сум, що самотній їй .. нівечив молоді літа. (Іван Ле)
що, перен. Спотворюючи, перекручуючи, подавати що-небудь у неправильній формі. Приклади
  • Силкуючись удавати з себе пана, він без жалю нівечив і українську, і російську мову, нехтуючи першу і не знаючи другої. (Б. Грінченко)
  • Примушувала цензура російська українських драматургів калічити, нівечити свої твори, переробляти їх по кілька разів: своєю власною рукою виривати кожне живе слово, гасити полум'я живого почуття. (Л. Старицька-Черняхівська)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.