НАХАБА — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

НАХА́БА и, ч. і ж.

Безсоромна, безцеремонна, зухвала людина. Приклади

Хазяїн будинку, де я жив, був чоловік нетерплячий і, крім того, абсолютний неук та нахаба. (В. Винниченко)
Бойко обійняв її і хтів притягнути до себе. – Не будьте нахабою! – Жанна відштовхнула його і встала з лави. (Гео Шкурупій)
Не в такому стані був Валентин Модестович, щоб дати цьому нахабі належну відсіч. (Ю. Шовкопляс)
Своїм владним тоном він, здається, таки осадив цю нахабу [фельдшерицю]. (О. Гончар)
Пан Хаїм аж присів від такого хамства, він розгубився і не знав, що робити – давати нахабі словесну відсіч чи просто його ігнорувати. (В. Кожелянко)

Нещастя, біда, напасть. Приклади

Частенько [люди] дурощі снують, А доснуються до нахаби, – Тоді вже лихо тчуть. (Л. Глібов)
– Я ж звинула свої нові кунтуші та шовковий новий жупан, поклала долі в куточку та спохвату забула убгати їх у скриню. Приїду в Збараж в засмальцьованому жупані. Оце яка напасть! Оце яка халепа! Оце нахаба козацька! (І. Нечуй-Левицький)
– Чи вони [лікарі] подуріли, чи що, щоб в оцих здорових родючих кущах [винограду] добачати слабість?.. Це якась нахаба, ні що інше.... (М. Коцюбинський)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.