НАХАБА — ЕТИМОЛОГІЯ
наха́ба «нахабна людина; нещастя, біда, напасть»
похідне утворення від незасвідченого дієслова *нахабити «псувати» (пор. стсл. нахабити «тс.»), похідного від давнього *хабити «тс.» (пор. ч. chabiti «слабіти», слц. chabiet’ «тс.», нл. chabźiś «псувати, розбещувати», болг. хабя́ «псую», схв. хȁбати «зношувати» (напр., одяг), ст. habiti «псувати» (звідки haba «пошкодження»), слн. hábiti «пошкоджувати, псувати, нівечити», стсл. хабити «псувати»), що зводиться до псл. xabati, xabiti (‹ *ksab-) «тс.», *xаbъ «слабий», пов’язаних із skobliti «скоблити», skopiti «скопити», які можуть бути зіставлені з дісл. skemma «пошкоджувати», лит. skõbti «скребти, вирізати, довбати»;
бр. [наха́ба] «напасть», наха́бнік «нахаба, нахабник», наха́бны «нахабний; [причепливий]»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
наха́бний
наха́бник
наха́бничати
нахабні́ти
наха́бство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| наха́ба «напасть» | білоруська |
| skemma «пошкоджувати» | давньоісландська |
| skõbti «скребти, вирізати, довбати» | литовська |
| xabati | праслов’янська |
| hábiti «пошкоджувати, псувати, нівечити» | словенська |
| xabiti «псувати» | старослов’янська |
| наха́бнік «нахаба, нахабник» | українська |
| наха́бны «нахабний; [причепливий]» | українська |
| *нахабити «псувати» (пор. стсл. нахабити «тс.») | ? |
| *хабити «тс.» (пор. ч. chabiti «слабіти», слц. chabiet’ «тс.», нл. chabźiś «псувати, розбещувати», болг. хабя́ «псую», схв. хȁбати «зношувати» (напр., одяг) | ? |
| habiti «псувати» (звідки haba «пошкодження») | ? |
| *ksab- «тс.» | ? |
| *xаbъ «слабий» | ? |
| skobliti «скоблити» | ? |
| skopiti «скопити» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України