НАРИТНИКИ — ТЛУМАЧЕННЯ
НАРИ́ТНИКИ ів, мн. (одн. нари́тник, а, ч.).
Частина кінської збруї, яка утримує хомут або шлею від сповзання на шию під час спуску (з гори).
Приклади
- Отам за передком у голоблях кінь сірий... На нім хомут і наритники, над ним дуга.... (Остап Вишня)
- Явтух Каленикович обходить упряжку, поправляє перекрученого посторонка, вуздечку, пересуває наритника. (Ю. Яновський)
- Кінь, провалившись у яму, поламав голоблю і порвав наритники. (П. Панч)
- Біля лавочки .. стояв чорний, наче воронове крило, румак, без сідла, без наритників, лише з гнуздечкою без вудил. (Ю. Мушкетик)
НАРИ́ТНИК
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.