НАЙГІРШИЙ — ТЛУМАЧЕННЯ

НАЙГІ́РШИЙ а, е.

Найвищ. ст. до пога́ний 1–6. Приклади
  • Господар найгіршою пашею годував ослюка. (Л. Мартович)
  • – Душею він добрий, і в школі зовсім не найгірший.... (О. Гончар)
  • Дзвінка облизала губи й напружилась, очікуючи найгіршого повороту долі. (Любко Дереш)
  • Я переконаний, що нема жодної людини – найгіршої і найдурнішої, яка б не дожила до такого моменту, коли їй трапиться слово чи речення, адресоване саме їй. Тоді вона, хай ненадовго, перетворюється на найдобрішу і наймудрішу людину на землі. (Т. Прохасько)
  • [Єпископ:] Є таємниці й в інших вірах. [Семпроній:] Знаю, але, на жаль, про ваші таємниці найгірша слава йде. (Леся Українка)
  • От я і в Ірпіні. Звісно, дали мені найгіршу кімнату у найгіршому корпусі. (І. Жиленко)
Найбільший (про що-небудь страшне, загрозливе, неприємне і т. ін.). Приклади
  • Найгіршу біду застали дома: Юрцьо лежав хорий. Гарячка з'їдала хлопчину. (І. Франко)
  • Мій краю! за тебе прийнять не лякаюсь Найгіршого лиха. (А. Кримський)
у знач. ім. найгі́рше, шого, с. Те, що гірше за все інше. Приклади
  • Все найгірше минулося, він витримав! (Г. Колісник)
  • – Ну, що ж, – сказав Бумблякевич, – готуйтеся до найгіршого. (Ю. Винничук)

НАЙГІ́РШЕ НАЙГІ́́РШ, присл.

Найвищ. ст. до пога́но 1. Приклади
  • Найгірше почував себе Сашко – адже саме він був винен у тому, що пацюки змогли наїстися опроміненого зерна. (В. Владко)
Найбільш за все, особливо (про що-небудь погане, неприємне і т. ін.). Приклади
  • Найгірш удову мучило безсоння – вона бралася плакати якимись скудними, старечими слізьми. (Марко Вовчок)
  • Обличчю князя найгірш додавало лютості високе чоло з глибокою морщиною між очима. (О. Стороженко)
  • – Почав я банувати. А найгірше за Марією.... (М. Коцюбинський)
у знач. пред. Про щось найбільш лихе, небезпечне, неприємне. Приклади
  • Дощ мрячив, то й найгірше було тим, що сиділи зверху возів. (Н. Кобринська)
  • Найгірше Олені приладилося зимою, коли майже кожен день чулося від дочки: – Мамо, в мене горло болить. (Григорій Тютюнник)
  • Зараз Данило повз через чималу, а що найгірш – найнебезпечнішу ділянку свого шляху по невеличкій, в кількадесят метрів, смужці степу, що відділяла султанські юрти від великого табору воїнів. (Ю. Покальчук)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.