НАВЕРХУ — ТЛУМАЧЕННЯ

НАВЕРХУ́ присл.

У верхній частині чого-небудь; нагорі. Приклади
  • То як Семен із заходом сонця вернув додому, то застав на своїм подвір'ї п'ять кованих возів, набитих всіляким добром, ще й колиска наверху була. (В. Стефаник)
  • Лукiя .. загледiла його [сина] ще здалеку на металевiй вишцi, яку вiн споруджує на подвiр'ї баби Чабанихи для телевiзiйної антени. Сидить [син] аж наверху, біліє чубчиком і щось клепає. (О. Гончар)
  • Дружина його монна Тесса, жінка вродлива і статечна, зустріла його наверху сходів. (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)
На поверхні чого-небудь. Приклади
  • Він розуміє, без прози трудно прожити. Нехай буде наверху піна, але під нею мусить в келиху грати чисте вино. (М. Коцюбинський)
На верхньому поверсі будинку. Приклади
  • Наверху в залі ще було видно, а чим нижче він спускався плутаними східцями, тим більше темніло. (О. Гончар)
  • Слотвінський мешкав наверху, його кабінет розміщався над келією бібліотекаря. (Р. Іваничук)
розм. Угорі, у височині. Приклади
  • Десь наверху глухо шумів вітер, завиваючи в снастях корабля, стогнало в глибині море. (В. Малик)
перен., розм. У керівних колах, у начальства. Приклади
  • “Дуриш себе! Панувати хочеш, приказувати, стояти наверху, бо насподі важко”. (Б. Лепкий)
  • Наївно вважати жахливий стан у деяких селах ініціативою місцевих влад, про які начебто “наверху” нічого невідомо, люди писали листи та скарги до ЦК у Київ та Москву. (з публіц. літ.)

НАВЕРХА́ присл., діал.

Наверху, зверху (див. зве́рху1 1, 2). Приклади
  • Куди оберни, то все діра наверха. (Номис)
  • – Пізнаєш, де ми? – Пізнаю, – кажу. – Ми вже наверха, не в ямі. (І. Франко)
  • Жовті вушка од рудих черевиків теліпалися наверха, як свинячі вуха. (М. Коцюбинський)
  • Скулилася [баба] і скорчилася вдвоє, взяла ноги під себе, а голову всунула в тулів [тулуб]. Лиш очі лишилися наверха. (Б. Лепкий)
  • Як схочу, то понесу й каміння, якому Творець повелів бути зісподу, а воді наверха. (Г. Пагутяк)

НАВЕ́РХ присл.

На верхню частину чого-небудь, у бік до верхньої частини чого-небудь; нагору; протилежне наниз. Приклади
  • Од Дніпра бік Шевченкової гори не рівний, а трохи увігнутий, і такий крутий, що по йому [ньому] не можна вийти наверх. (І. Нечуй-Левицький)
  • Шуміли колеса, ляскотіли ремінні паси, передаючи свою енергію наверх, до жорен. (А. Шиян)
  • Ось і зараз ми всі зібралися внизу біля містка, щоб уже йти додому! А його нема. Пішов із Зінкою наверх – ще раз з'їхати. (В. Нестайко)
  • Нормальні люди зверху вниз Андріївським спускаються, а Люба з Макаром і Гоциком наверх почимчикували. (Люко Дашвар)
На поверхню чого-небудь. Приклади
  • А човник Добрості, .. Як селезень, на дно за качкою пірнає Та вп'ять звідтіль наверх без шкоди виринає. (П. Гулак-Артемовський)
  • Складалося враження, наче хтось бурив свердловину з-під землі – знизу наверх, пробиваючись на поверхню, – а тоді раптово покинув роботу. (М. Кідрук)
На верхній (зовнішній) бік чого-небудь. Приклади
  • [Ганна:] А кожух, кумо, де? Не забудьте вивернути вовною наверх, як зустрічатимете зятя!... (М. Кропивницький)
На верхній поверх будинку, дах, горище і т. ін. Приклади
  • Коливаючись на своїх кривих ногах, поліз [Мемет] по східцях наверх. (М. Коцюбинський)
  • Глуха сила, що стрясала весь величезний будинок, підняла й старого графа, і він, взявши свічку, повільно поплентався наверх. (О. Гончар)
  • Нарешті Муся побачила залізні перетинки з перилами, почала дряпатися наверх, шаленіючи від думки, що двері можуть бути зачиненими. (І. Роздобудько)
У протилежному напрямку від землі; угору. Приклади
  • Він кидав їй наверх порожні мішки або щось наказував різким скрипучим голосом. (М. Коцюбинський)
Коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.