МІРКУВАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

МІРКУВА́ТИ у́ю, у́єш, недок.

Заглиблюватися думками в що-небудь; розмірковувати (у 1 знач.). Приклади

– Нас ніхто не подужає... Одно тільки... Хоч ми й гарно міркуємо, та єсть одна карлючка .. Є один чоловік такий, що може нам великої шкоди наробити. (Б. Грінченко)
От простий, невчений чоловік, з доморощеним розумом, а як він міркує! Не один би письменний та друкований позавидував би! (М. Коцюбинський)
Дівчина надто логічно міркує. (Ірина Вільде)

Думати, роблячи певні висновки; обмірковувати (у 1 знач.). Приклади

– Тепер сам мусиш мірковати [міркувати], Чи треба жить, чи умирати. (І. Котляревський)
– Я все оце міркувала, Та аж сумно стало: Одинокі зостарілись. (Т. Шевченко)
Микита міркував, щось зважував. (С. Васильченко)
Якось у неділю прийшов з економії додому батько, довго вони з матір'ю міркували, де взяти для мене чоботи до школи ходити. (Остап Вишня)
Максим сидів і міркував – як же ж це так сталося, що він згубив орієнтацію й збився? Він мав на увазі триматися краю лісу, понад лугом, понад Ворсклою, а тим часом заходив усе далі й далі в гущавину, в темний ліс. (І. Багряний)
До самого вечора я міркував над батьковими словами. (Ю. Збанацький)

розм. Розуміти, усвідомлювати щось. Приклади

– Але ти не думай, Артеме. І ми теж дещо міркуємо. Ложку за вухо не понесемо. А таки до рота. (А. Головко)
– А ти заходився сина женити! – ухопився за його слова Дмитро. – Чи ж на добро се? – Хтозна – на добро се чи на лихо. Та коли так міркувати, то й жити не захочеться, – заперечив Домажир. (В. Малик)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.