КНИЖНИК — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

КНИ́ЖНИК а, ч.

Той, хто любить книжки (у 1 знач.) і знається на них. Приклади

Ті, що до книжників лестились І книгогризами зробились, Да й стали наших поучать. (П. Куліш)
Серед учнів гімназії Іван мав славу книжника і поліглота. (П. Колесник)
Тут заявлявся .. круглий відмінник Боря Серга, оратор і книжник. (О. Гончар)

ірон. Про людину, відірвану від життя, від середовища, яка має уявлення про них тільки з книжок. Приклади

Він був книжник ще з тих літ, коли непорушно лежав у материних покоях, він ховався від веселих, безтурботних здорових людей зі своїм нещастям за книги, читав про страждання, про великомучеників, про подвиги, про великі діяння, великі пристрасті і великі зради. (П. Загребельний)

Учений, знавець релігійних книг. Приклади

Зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він [Ірод] випитував у них, де має Христос народитись. (Біблія. Пер. І. Огієнка)
Аж глядь, Межи равінами дитина, її хлоп'яточко, сидить і научає, неповинне, Як в світі жить, людей любить, За правду стать! за правду згинуть! Без правди горе! – Горе вам, Учителі архієреї! – І дивувались фарисеї І книжники його речам. (Т. Шевченко)
Сам отець Кирило був великий книжник, але не великий господар. (М. Грушевський)
Погладив [Славута] холодну срібну обкладинку Євангелія, торкнувся пальцями Біблії, Псалтиря, що став букварем усіх великих і малих книжників того часу. (В. Малик)
Під 1287 р. волинський книжник уперше записав, що його князь страждає від невиліковної хвороби – ракового захворювання. (з наук. літ.)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.