КНИЖНИК — ЕТИМОЛОГІЯ

кни́га

псл. kъnigy (мн.);
не зовсім ясне;
можливо, судячи з р. книгоче́й (яке має бути тюркізмом, подібно до казначе́й), через посередництво дтюрк. *küinig, *küiniv (уйг. kuin) зводиться до кит. k’üen «сувій, згорток»;
джерело слова можна шукати і в ассір. kunukku «печать», kanīku «запечатане», вірм. knik «печать» (також з ассірійського джерела);
менш переконливі думки про слов’янське походження слова: пов’язання з р. [кнея́] «ліс», др. кнѣсъ «коник на даху» (Соболевский РФВ 70, 81) або виведення слова від kъn-, спорідненого з ч. kmen «стебло, стовбур», і суфікса ɞ-iga (Schuster-Šewc ZfSl 16, 47–51) як слова на позначення дерев’яних дощечок для письма;
р. болг. м. кни́га, бр. кні́га, др. кънигы, (рідше) к(ъ)нига, п. księga (‹*knięga, пор. каш. [knega, knəga]), ч. слц. kniha, вл. kniha, knižka, нл. knigły (мн.), схв. књȕга «книга, письмо», слн. knjíga «книга, список», стсл. кънигы;
Фонетичні та словотвірні варіанти

книга́р
книга́рня
книго́вник «бібліотекар» (заст.)
кни́жка
кни́жник «учений; палітурник Ж»
книжни́цтво «література, писемність» (заст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kunukku «печать» ассірійська
kanīku «запечатане» ассірійська
кні́га білоруська
кни́га болгарська
kniha верхньолужицька
knižka верхньолужицька
knik «печать» (також з ассірійського джерела) вірменська
кнѣсъ «коник на даху» давньоруська
кънигы (рідше) давньоруська
*küinig давньотюркська
*küiniv (уйг. kuin) давньотюркська
knega кашубський
k'üen «сувій, згорток» китайська
кни́га македонська
knigły (мн.) нижньолужицька
księga (‹*knięga, пор. каш. [knega, knəga]) польська
*knięga польська
kъnigy (мн.) праслов’янська
книгоче́й (яке має бути тюркізмом, подібно до казначе́й) російська
кнея́ «ліс» російська
кни́га російська
књȕга «книга, письмо» сербохорватська
kniha словацька
knjíga «книга, список» словенська
кънигы старослов’янська
kmen «стебло, стовбур» чеська
kniha чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України