КЛЯСТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

КЛЯ́СТИ́ кляну́, кляне́ш і рідко клену́, клене́ш, недок.

кого, що і без прям. дод. Те саме, що проклина́ти. Приклади

Поставали [селяни] на оборі, дивляться, одні кленуть [злодія], другі грозять, треті так собі стоять. (І. Франко)
– А забрано ж, забрано, бодай йому руки покорчило! – кляла стара Сивашиха. (Б. Грінченко)
Не співає чорнобрива. Кляне свою долю. (Т. Шевченко)
Шкапина ні з місця. Тоді стара циганка випускала з сухих грудей дикий, нелюдський крик, підіймала догори кулак із димучою люлькою, трясла їм [ним] і кляла так страшно і завзято, що комиші схилялись навколо од страху і сорому. (М. Коцюбинський)
Що тебе клясти, моя недоле? Не клену. Не кляв. Не проклену. (В. Стус)

розм. Те саме, що ла́ятися 1. Приклади

Сплячі сердилися і кляли, але треба було вставати. (Н. Кобринська)
Вони вже чули, що вулицею тупотіли коні, бігли люди, якісь голоси перегукувались, хтось наказував, хтось кликав, хтось кляв. (Ю. Смолич)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.