КЕЛЬТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
КЕ́ЛЬТИ ів, мн. (одн. кельт, а, ч.; ке́льтка, и, ж.).
Племена індоєвропейської мовної групи, які на початку І тис. до н. е. населяли басейни річок Сени, Рейну, Луари, верхнього та середнього Дунаю.
Приклади
- Давні кельти відганяли злих духів, б'ючи в калатала, танцюючи у страшних масках. Тепер, навпаки, з цього роблять розвагу, шабаш усілякої чортівні, парад скелетів. (Л. Костенко)
- Образ Священного Дерева – символу життя – германці запозичили у кельтів. (О. Шугай)
- Англійська нація склалася в результаті змішання кельтів з німецькими племенами – англами та саксами, а також із норманами. (з навч. літ.)
Люди, які належать до народів кельтської мовної групи.
Приклади
- Корчмар, рудий носатий кельт, задоволений тим, що в його заклад завітали такі блискучі молоді лицарі, вкинув у склянки з товстим дном по дві кульки льоду і налив трохи більше половини жовтого напою. (В. Кожелянко)
кельт
Стародавнє знаряддя для рубання; мало вигляд сокири або тесла.
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови Видавництво "Перун", 2005
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.