КАРТЕЧ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

КАРТЕ́Ч і, ж.

Шріт великого розміру для рушниці. Приклади

Була велика спокуса вдарити на нього [вовка] картеччю, але я все-таки не вдарив. (М. Хвильовий)
Ви бистрим оком соколиним Щораз вимірюєте вмить, Де слід ударить бекасиним, Де треба і картечі вжить. (М. Рильський)
– Ану, хлопці. До опачин! Набивай гаківниці картеччю! (З. Тулуб)
Я заклав у цівку набій з картеччю і, вичекавши хвилини, коли чайки відлетіли, вистрілив у шуліку. (Б. Антоненко-Давидович)
Травневий вечір стрілить зір картеччю, Хрущів картеччю сипле між кущів. (із журн.)

Артилерійський снаряд, розрахований на стріляння з невеликої відстані й наповнений кулями, що широко розсипаються під час пострілу. Приклади

– Відступайте, відступайте швидше від мурів! – закричав кошовий Кирдяга. Почувся вибух картечі. (О. Довженко)
Як тільки передні ряди наблизилися на відстань лету картечі, з валів ударили гармати. (В. Малик)

Кулі з такого снаряда. Приклади

Вогонь щохвилини посилювався, розжарені ядра ламали лафети, перекидали гармати, людей. Зловісно свистіла картеч. (П. Кочура)
Кінь врятував мене, вставши дибки і прийнявши в себе півпуда картечі. (І. Білик)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.