КАНЮЧИТИ — ТЛУМАЧЕННЯ
КАНЮ́ЧИТИ чу, чиш, недок., зневажл., що.
Настирливо й жалібно (часто до набридливості) просити, випрошувати що-небудь у когось.
Приклади
- Канючать [діти] хліба шмат під вікнами з торбами.... (П. Гулак-Артемовський)
- Гордощами його був величезний мамутів [мамонтів] ріг, що днів зо три канючив він його для музею в одного селянина. (С. Васильченко)
- Я розумію, як важко мамі викручуватись. Тож і ми знали ціну копійці і не канючили на ласощі. (А. Дімаров)
- – Їм твоя земля не дає спати. Хочуть ставити нові торжища, а не мають де. Тож і канючать бодай клаптик. (І. Білик)
без прям. дод.
Нав'язливо й набридливо чіплятися, докучати, нити.
Приклади
- Ахмед-паша вагався, допитувався, канючив. Коли шахзаде Баязид стане султаном, то що ж тоді буде з шахзаде Селімом? Вона глузливо підводила брови на цього чоловіка, терпляче пояснювала йому. (П. Загребельний)
- Боб, мало не плачучи, почав канючити: – Я бiльше не буду! (В. Нестайко)
Коментарі
Останні коментарі
Щоб додати коментар, увійдіть.