КАНЮЧИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
кана́ти «докучливо, набридливо просити»
повʼязується з ка́ня «хижий птах, схожий на шуліку», р. каню́к «польовий шуліка з неприємним криком»;
у такому разі спочатку означало «скиглити, як каня»;
р. каню́чить, бр. ка́нькаць «канючити», цсл. канити «докучати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ка́нькати
«тс.»
каню́ка
«набридливий прохач»
каню́чити
«настирливо, жалібно просити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́нькаць «канючити» | білоруська |
| каню́к «польовий шуліка з неприємним криком» | російська |
| каню́чить | російська |
| канити «докучати» | церковнослов’янська |
| ка́ня «хижий птах, схожий на шуліку» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України