ЗІТХАТИ — ТЛУМАЧЕННЯ | Горох — українські словники

ЗІТХА́ТИ а́ю, а́єш, недок.

Робити глибокі вдих і видих, посилено дихати (перев. під впливом якихось почуттів). Приклади

Олеся лежала, як труп, і тільки перед вечором почала важко зітхати та дихати, не розплющуючи очей. (І. Нечуй-Левицький)
Матроси тихо зітхають, зиркаючи раз у раз на Марію. (В. Кучер)
Ночами йому, видно, гіршало, бо чути було, як він зітхає в темряві, стримуючи біль, поскрипує зубами. (О. Гончар)
Цілу ніч до зорі я не спала. Прислухалась, як море шуміло, Як таємная хвиля зітхала – І як серце моє стукотіло. (Леся Українка)
Сумовито рипить дуб, замислився перед зимовим сном ясен, тяжко зітхає клен. (Остап Вишня)
Земля дихає й млосно зітхає. (І. Багряний)

по кому – чому, рідко об кому – чому. Сумувати, журитися за ким-, чим-небудь. Приклади

Та й було об чому зітхати: після смерті князя добро його узяли в опеку [опіку], дожидаючи сина з столиці. (Панас Мирний)
Мабуть, немає нічого дурнішого, подумав я, як зітхати по тій напрузі, од якої рвалися жили. (Ю. Мушкетик)

по кому, перен., розм. Бути закоханим у кого-небудь. Приклади

Грицько був хлопець “геройський”, як говорили про нього на селі: рослий, сильний, відважний... А до всього ще і вродливий. Не одна дівчина зітхала по ньому. (А. Головко)

Коментарі

Щоб додати коментар, увійдіть.