ЗІТХАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
зітха́ти
власне українське утворення за аналогією до зітхну́ти замість успадкованого [здиха́ти] «зітхати» (пор. р. вздыхать, бр. уздыха́ць, др. въздыхати), відомого ще в цьому значенні в південно-західних говорах;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зідха́ти
зітха́ч
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зітхну́ти «зітхати» (пор. р. вздыхать, бр. уздыха́ць, др. въздыхати) | ? |
| здиха́ти | ? |
зіха́ти «роззявляти рота, позіхати; спускати дух (про мерця)»
очевидно, псл. *zěxati, пов’язане з zěvati, укр. зіва́ти;
кореневе x, можливо, з’явилось під впливом vъzdyxati, укр. зітха́ти, [здиха́ти];
р. [зе́хать] «дивитися», [зеха́ть] «кричати», [зе́ха] «роззява», бр. зяха́ць «хапати повітря», схв. зијèхати «позіхати», слн. žehati «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́зіх
позіха́ти
позіха́чка
по́зіхи
позіхо́ти
позяха́ти
роззіха́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зяха́ць «хапати повітря» | білоруська |
| *zěxati | праслов’янська |
| зіва́ти | праслов’янська |
| зе́хать «дивитися» | російська |
| зеха́ть «кричати» | російська |
| зе́ха «роззява» | російська |
| зијèхати «позіхати» | сербохорватська |
| žehati «тс.» | словенська |
| зітха́ти | українська |
| здиха́ти | українська |
тхну́ти «дихати, дихнути; повівати, повіяти; мати сильний, різкий запах; [гнити, псуватися]»
псл. dъxnǫti, пов’язане чергуванням голосних з dyxati «дихати»;
р. [затхну́ться] «задихнутися», за́тхлый «гнилий (запах)», бр. тхаць «дихати, віяти», тхнуць «дихнути, повіяти; тхнути, пахнути», тхлі́на «затхлість, тухлий запах», п. tchnąć «дихати; дихнути; [тхнути]»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́дхлий
«тс.»
ви́тхатися
«вивітритися, видихатися»
ви́тхлий
«який видихався»
ви́тхнутися
«тс.»
дхну́ти
«дихнути»
дхну́тися
«зітхнутися»
за́тхлий
затхну́тися
«набути неприємного запаху, зіпсуватися»
зітха́ти
зітхну́ти
на́дха
«відрижка з неприємним запахом»
надхне́ний
«тс.»
надхне́ння
надхну́ти
«тс.»
на́тха
«тс.»
натхнений
«натхненний; натхнутий»
натхне́нний
натхне́нник
натхне́ння
натхну́ти
«викликати душевне піднесення, надихнути»
потхну́ти
«повіяти, подути»
при́тхля
«затхлість»
притхну́тися
«засмердітися»
тхлий
«живий»
тхні́ння
«дихання Г; запах, дух Нед»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тхаць «дихати, віяти» | білоруська |
| тхнуць «дихнути, повіяти; тхнути, пахнути» | білоруська |
| tchnąć «дихати; дихнути; [тхнути]» | польська |
| dъxnǫti | праслов’янська |
| dyxati «дихати» | праслов’янська |
| затхну́ться «задихнутися» | російська |
| за́тхлый «гнилий (запах)» | російська |
| тхлі́на «затхлість, тухлий запах» | російська |
щотьху́ «щосили, щодуху»
фонетичний варіант форми щоду́ху, пор. тхну́ти, зітха́ти, що так само споріднені з дух;
палатальне т’ у щотьху́ постало внаслідок звукового зближення з вигуком тьху;
п. co tchu «щодуху»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
чим тьху
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| co tchu «щодуху» | польська |
| щоду́ху | ? |
| тхну́ти | ? |
| зітха́ти | ? |
| дух | ? |
| щотьху́ | ? |
| тьху | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України